3 лютого — Всесвітній день боротьби з нецензурною лексикою. «Освіторія» підготувала для вас фановий словник добірної автентичної української лайки на всі випадки життя. Занотовуйте смачні вислови собі в блокнотик та вчіться лаятись вишуканою українською!
Анастасія Євдокимова
кураторка літературних та мистецьких проєктів, учителька української мови та літератури
Обсценна лексика (лихослів’я, лайка, матюки) і еротична — табуйовані в нашому мовному просторі. Як же бути українцям? Що дозволено говорити? Якою лексикою скористатися, коли, хай йому грець, є така потреба? Пропоную улюблені лихослів’я на всі випадки життя.
Матері його ковінька (ковінька — палиця із загнутим кінцем).
Сто копанок чортів тобі в печінку.
А щоб твоєю мордою просо молотили.
А щоб ти щастя не знав.
А щоб тебе підняло і гепнуло.
А щоб тобі булька з носа вискочила.
А щоб тебе муха вбрикнула.
А щоб тебе колька сколола.
А щоб тобі курка на ногу наступила.
Най тебе качка копне!
Мати Василева!
Йосип голий!
Ах ти ж когут общипаний!
Кнур ефіопський!
Бодай тебе чорти вхопили!
Ах ти свиняче рило!
Ти, гімно нероздушене!
Най би ті всі зуби випали крім одного, який би тобі болів усе життя.
Комбінація тобі з трьох пальців!
Дати джмелика
На ґузік варте
Гробом крити
Сьогодні обсценну лексику складно назвати недрукованою, нецензурною чи нелітературною. Її можна знайти і у фольклорі, і в класичних текстах. Наприклад, «Енеїда» Івана Котляревського — енциклопедія народного життя у всіх сенсах. Літературним джерелом народної мудрості та прокльонів на будь-який смак стане й оповідання ХІХ століття про героїнь з народу Івана Нечуя-Левицького «Баба Параска і баба Палажка», які постійно сваряться і лаються.
Коли потрібно буде розділити цензурні та нецензурні слова, беріть на озброєння книгу 2008 року «Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики та її відповідників: Обсценізми, евфемізми, сексуалізми» Лесі Ставицької. Зануренню у власне словник з 5000 обсценних слів передує 70 сторінок інструктивних матеріалів, що пояснюють, які слова є ненормативними та що таке «норма», які соціальні групи обирають ту чи ту лексику, як відбувається метафоризація сексуального сленгу.
Анастасія Мельниченко
письменниця
Ще задовго до того, як писати про альтернативну нетабуйовану лайку стало мейнстримом, Анастасія Мельниченко збирала українські народні вислови про ту самісіньку «5-ту точку» людського організму. Зараз в її колекції понад 200 перлин народної лайкотворчості.
Письменниця каже, що характер української нецензурної лексики має «анальний» характер, на відміну від російської, яка має яскраво виражений «генітальний» акцент.
«У нас все через «сраку», — каже наша спікерка. — Проте я не вважаю українські вислови про сраку бодай лайливими. Людям хочеться іноді смачно сказати, але звучить це навіть якось не образливо, по-доброму. Одразу видно: у нас до сраки ставляться з повагою».
Отож, можете занотувати й собі кілька висловів, які вразять вашого теоретично недоброго співрозмовника тактом під час надто емоційної суперечки.
Не плети гівно дівці в коси (не наговорюй)
Як не гівно, то засрана тріска
Пішов, як за море срати (коли довго когось нема)
Насрав у торбу та й ся гонорує (дешеве вихваляння чимось)
Гарна, як срака навиворіт
Щоб тя гівно доганяло (щоб не мав спокою)
Однією сракою всі базари
Пасує, як в сраці фіранки!
Сказав, як у воду перднув! (змолов дурницю)
Сери-мели-їж! (робити купу справ водночас)
Зарікалася свиня гівно їсти, біжить — аж дві лежить.
А гімна мерзлого не хочеш? (надто багато бажаєш)
А там того шумовиння, як на сраці ластовиння (про хайпову інформацію, яку важко чи неможливо перевірити)
Оленка Северенчук
Головна менеджерка з комунікацій у Мала академія наук України
Може і є десь люди, які люблять пісне. Бог їх зна, як вони живуть, ну направду. Пісний борщ, приміром, геть не збуджує смакові рецептори! Отак і з пісною мовою. Гарні смачні слова додають колориту й атмосфери. Але використовувати їх треба там, де це доречно. Інтелект рулить!
Гадаю, найколоритніше і найполісемічніше слово в українській мові, яким можна замінювати непристойні вирази, — слово «срака». Воно прекрасне. І його можна тулити геть усюди:
— Ну що там, як отой твій суперпроєкт?
— Ой… та срака повна!
(«срака» = «завал, аврал»)
— Ма, вибач, я знаю, що вже ніч, але я згадала, що мені на завтра вивчить вірш треба і зробить вушка з пір’ям павича для виступу!
– Доця, йопрст! Ти срака малолітня! («срака малолітня» = «ти, жучка така, не могла сказати раніше?»/безвідповідальна)
— Ти бачив пику і сраку того депутата?
(«срака» = «срака», значення пряме, трохи колоритно забарвлене)
— Що в нас за срака в офісі, колежата?
(«срака» = «безлад»)
— Іди в сраку!
(«срака» = «відчепися/я цього робити не буду/сам такий…»)
— Поцілуй мене в сраку!
(«срака» = «та мала я тебе на увазі!»)
— Чого ти сидиш, як срака в гостях?
(«срака» = «тихо»)
І це тільки те, що спало на думку за кілька хвилин!
Ігор Хворостяний
філолог, учитель
Олітературнена лайка може допускатися в розмовно-побутовому стилі, у ЗМІ, публіцистиці з метою яскравішого емоційного забарвлення. А ось у науковому чи діловому стилі вона недопустима, звісно.
Те ж слово «гівно» (або «гімно» — в залежності від регіону України) — це так звана знижена лексика, яка перебуває на межі чи за межею класичної літературної норми. Ось тут найголовніший нюанс: я так кажу тому, що ви ніде не знайдете чіткого розмежування між зниженою, розмовною лексикою, матюками чи грубою лексикою. Жоден мовознавець це конкретно не розмежує!
Як відрізнити мат? Це слова, які чітко пов’язані зі статевими органами та процесом, пов’язаним із застосуванням статевих органів, з певними «анальними лексемами». Є поширена думка, що в українській мові питомих матюків немає, — мовляв, усі вони запозичені. Насправді лайка в нас була досить продуктивна! Та чи можна вважати це мовне явище матюками (усміхається)? Питання досі відкрите.
Автор зображення: Анатолій Базилевич
