В Америці втілили геніальну ідею — об’єднали будинки для літніх людей з дитячими дошкільними програмами. Результат вражає! Організація «Об’єднані покоління» розпочала свою роботу 30 років тому. Місія пройшла шлях від коротких зустрічей пенсіонерів, дітей та молоді до просування на державному рівні, наукових досліджень та довгострокового догдяду. У той час в Англії люди похилого віку налагодили контакт також з дітьми з особливими потребами, вони навчаються та зцілюються разом.
«Ресурси використовуються ефективніше, коли вони з’єднують покоління, а не відокремлюють їх», — кажуть в організації.
Люди похилого віку знайшли люблячих онуків, а діти зустріли батьківську любов і турботу. Лікарі констатували поліпшення всіх життєвих функцій у літніх людей, світло в очах та підвищений інтерес до життя.
Самотні бабусі й дідусі відчули тепло рідного дому, заповненого дітьми. У малюків, які мали проблеми зі здоров’ям, зменшилися скутість, страх, невпевненість та смуток, вони почали перетворюватися на звичайних гучних непосид.
2017 року про один із проектів «Об’єднаного покоління» зняли документальний фільм:
Це одна з програм денного догляду навчального центру «З покоління в покоління». Протягом року по буднях діти — від немовлят до 5 річних — зустрічаються з мешканцями Сент-Вінсента, середній вік яких 92 роки. Для них проводять спільні різноманітні заняття, серед яких, музика та мистецтво.
Донна Баттс, директорка національної групи «Об’єднані покоління» (Generations United) каже, що в США близько 500 таких навчальних центрів, і тенденція зростає: «На демографічні показники можна дивитися не як на проблему, а як на актив. Люди різного віку цінні та можуть щось дати суспільству!»
«Це нормально для когось використовувати інвалідний візок або ходунки, це лише частина життя. Діти бачать це щодня і не бояться».
Співпраця між старшими та юними не лише пожвавлює людей похилого віку, а й допомагає знайомити дітей та молодь з реаліями старіння — позитивними та негативними.
Зцілення молодих і старих музикою
Нещодавно про однин із проектів, який підтримали «Об’єднані покоління» розповіли в BBС News. «Освіторія» переклала найцікавіші моменти публікації.
У притулку міста Летергед, що у Великій Британії, дітей з особливими потребами разом з літніми людьми з деменцією (порушення пам’яті та мислення) спільно лікують музикою.
«Я насправді не звідси, — говорить Шейла, якій 85 років і в якої деменція. — Але, здається, персонал знає мене, і вони такі приємні».
Шейла розуміє, що вона чекає, як щось відбудеться у затишній кімнаті притулку, але не зовсім розуміє, що саме. Така дезорієнтація може зробити її дуже тривожною і зляканою, кажуть співробітники.
Захоплені вигуки
Але, коли учні зі школи для дітей з особливими потребами приходять зі своїми помічниками, вона розслабляється.
Потім з посмішкою від вуха до вуха каже: «Те, що відбувається, завжди є великим сюрпризом».
Шейла, одна з мешканців з порушеннями пам’яті, подружилася із Заком, який має серйозні труднощі в навчанні. Він вибиває ритм на бубні, а інші діти та доглядальники співають йому привітну пісню. За поглядом Шейли зрозуміло, що вона насолоджується кожною хвилиною. Вона нахиляє голову до Зака і приєднується до постукування на бубні.
І вона не єдина. Усі літні мешканці кімнати втягуються в гру на маракасах та інших інструментах. Навіть сильно пригнічений Майкл виявляє деякі ознаки задоволення, коли настає черга доторкнутися до бубна. Він сформував емоційний зв’язок з молодим хлопчиком на ім’я Рорі, який радісно вигукує у відповідь на мелодійні звуки, які чує.
Полегшення
Дідусь із хлопчиком настільки здружились, що домовились, що скоро Майкл відвідає Рорі в школі, яка розташована поруч.
Цей час об’єднання поколінь справляє неймовірний вплив на мешканців, каже менеджер з догляду Мішель Деніелс.
«Ми намагаємося робити всілякі активності, щоб розважити наших вихованців. Ми тут, щоб зробити життя якомога цікавішим».
Мішель описує, як спільні музичні зустрічі допомогли утримати занепокоєння Шейли і вивести Майкла з ізоляції.
«Він завжди з нетерпінням чекає щотижневих сеансів і передає це нам — його настрій покращився, і він краще взаємодіє з персоналом», — каже вона.
Шарлотта Міллер, музичний терапевтка і директорка організації «Покоління, об’єднані музикою», що проводить заняття в притулках, пояснює: те, що може здатися просто гуртком за участю людей поважного віку, насправді має клінічну основу. Методи, які використовують музиканти, заохочують цих маленьких дітей, для яких спілкування є справжнім викликом, краще встановлювати зв’язок зі старшими людьми та іншими особами в їхньому житті.
А літніх людей обережно заохочують бути частиною чогось поза будинком догляду.
«Коли ми приводимо дітей, атмосфера не є загрозливою, — говорить вона. — Стареньким дозволяється доглядати за маленькими дітьми, і це дуже розширює можливості для них, оскільки такий досвід позитивно впливає на їхнє здоров’я».
Без бар’єрів
Вчителька Стейсі Претара каже, що її клас щоразу з нетерпінням чекає приїзду.
«Вони розвивають свої комунікативні навички зі старшими і один з одним, це прекрасно!»
«Дивовижна річ, — каже пані Деніелс, — між ними немає жодних бар’єрів. Ці діти не мають упереджених уявлень про старше покоління, а старше покоління не має жодних упереджень про цих дітей».
Ще один мешканець притулку Террі, якому 81 рік, сформував емоційний зв’язок із хлопчиком Сайліш. Він дає останнє прохання, і вони йдуть, радісно наспівуючи «Roll Out The Barrel».
