В Україні очікується, що не менше 450 тисяч першокласників у вересні сядуть за парти. За останні 5 років у столиці кількість дітей, які вперше прийдуть до шкіл, збільшилася на чверть. Торік чимало нарікань батьків викликали нерівномірний розподіл учнів по школах і неточні прогнози щодо їхньої кількості. Що змінилося цього року? Як МОН намагається розв’язувати проблеми?
Якщо живеш не там, де зареєстрований
Нині червень, тож, здається, вступ до шкіл завершено. Кількість класів вже порахована. Школи провели збори батьків першачків. Але залишаються родини, які шукають, куди віддати дитину. У декого обставини завадили вчасно подати документи, є і безвідповідальні родини. Та більшість ситуацій стосується людей, які живуть в одних містах, а зареєстровані — в інших. Особливо багато таких випадків у столиці та великих містах.
З одного боку, можна зрозуміти, звідки такі перекоси. Саме через те, що скрізь переважає неофіційна оренда, без підтвердження реального місця проживання, прогнозувати реальну кількість дітей важко. У Києві є райони, де дітей, які проживають без реєстрації, ненабагато менше, ніж «порахованих» заздалегідь.
З другого боку, таким родинам непросто. Адже майже ніхто з орендарів не погоджується на реєстрацію мешканців з малечею. Чимало з них не платять податки. Інші бояться клопотів із встановленням на облік та випискою дітей. Для цього потрібно проходити опікунську раду, тож господарі побоюються, що родина вже поїде, а у квартирі буде приписаний чужий школяр. Зупиняє і те, що нотаріальне посвідчення договору оренди коштує від 8 тис. грн.
Що ж змінилося з минулого року
- Зник страх, що дитина взагалі залишиться без місця в школі. Кожному гарантоване право на освіту, тож відправляти вчитися за місцем реєстрації ніхто не буде. Органи освіти мають запропонувати місце в одній зі шкіл району. Якщо ж місць не буде, через міський департамент освіти знайдуть місця на рівні міста. На жаль, це означає, що дитину доведеться повозити далеко до школи. Але просто відмовити не мають права. І практика минулого року доводить, що без школи діти не залишаться.
- Переселенці надають довідку про реєстрацію тимчасово переміщених осіб, і цього достатньо, щоб дітей зарахували у класи під час першої хвилі набору. Таку ж вагу мають посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.
- Решта людей може отримати акт обстеження житлово-побутових умов. Провести його мають право соціальні служби для дітей та молоді, органи опіки, ЖЕК чи об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. Також підтвердити фактичне право користування житлом може угода між фізичною та юридичною особою — наприклад, щодо користування кімнатою в гуртожитку. Усі ці документи перелічені в листі МОН від 5 квітня 2019 року № 1/9–227. Утім, це не закон, адже в наказі МОН «Про затвердження Порядку зарахування…» усі переліки прибрані, написано просто «документ, що підтверджує місце проживання». На жаль, на місцях продовжують трактувати цю норму на свій розсуд. Скажімо, акт обстеження відхиляють, оскільки вважають, що право на нього мають лише родини у складних життєвих обставинах. Освітяни та батьки в соцмережах обговорюють, що досі необхідне детальне роз’яснення.
Співбесіди таки тривають
Ті, хто має реєстрацію на території обслуговування школи, отримали гарантоване місце у школі. Але для решти ще залишається лазівка для корупції: визнавати «сумнівні» документи можна за фінансову «подяку».
Інша хитрість: батьків відмовляли подавати заяви, мовляв, усе одно місць вже немає. Так і «вакансії» залишаються «для своїх», і оприлюднювати їх та виставляти на жеребкування не доведеться. Насправді ж школи мають прийняти документи і дати офіційну письмову відмову, де вказати її причину.
Та найбільш дике порушення — відбіркові співбесіди з майбутніми першокласниками, які все ще проводять у деяких школах, попри заборону. Приміром, у соцмережах пишуть про таку практику у школах Дніпра, Херсона, переважно в класи за програмою «Інтелект». Вчителі пояснюють це тим, що складну програму не кожна дитина потягне.
Хто перший встав, того і капці?
Поки нушівський механізм вступу досить новий, є ще один нюанс: батькам доводиться діяти швидко й орієнтуватися не лише на заявлені департаментами освіти терміни, а й на різні шкільні доповнення. Наприклад, ще взимку, до початку офіційного прийняття до шкіл, батьки потенційних першокласників мали записуватися на квітень-травень на конкретну дату для подання документів. Це робилося, щоб тати й мами не створювали черг. Та це підвищувало тривогу родин у бажанні прийти першими. Класи формувалися в міру надходження заяв. Офіційно дані про кількість заяв для вступу до перших класів школи мали подавати 30 травня, а про кількість перших класів — лише 17 червня 2019 року. Натомість 13 травня деякі школи на своїх сайтах вже вивішували списки класів, а 16 травня проводили збори родин майбутніх першачків».
Навіщо електронні реєстри
Не всі знають, що і нині прийняття документів за місцем проживання триває до 1 вересня — якщо в школах є вільні місця. А з початку навчального року дітей зараховують за часом надходження заяв.
Спростити цю систему має електронне зарахування дітей. Проте, як пояснили в МОН, поки що міністерство не зобов’язує, а лише радить регіонам вводити цю новацію. Адже сплачувати за неї мають з місцевих бюджетів. Скажімо, у Вінниці такий реєстр розпочав роботу з 8 квітня 2019 року — у тестовому режимі, а далі з 22 квітня по 31 травня — у пілотному режимі. Батькам, діти яких є в реєстрі потенційних першокласників, достатньо лише написати заяву у школу, яка обслуговує цю територію. Іншим доводиться подавати відомості, щоб доповнювати реєстр. Цей перелік дає змогу краще розподіляти навантаження на школи на наступний рік та прогнозувати реальну, а не за реєстрацією кількість дітей у мікрорайонах.
