Що потрібно врахувати вчителю, заповнюючи заявку на участь у тренінгу, розповідає менеджерка освітніх проєктів «Освіторії», координаторка тренінгового центру Наталія Каташинська. Щотижня вона переглядає сотні заявок на участь у тренінгах та інших подіях «Освіторії». Разом із колегами вона обирає, кого запросити, а також кому надати грантові місця на навчання. То на що найбільше звертають увагу організатори тренінгів?
1 — Справжня мотивація.
Справжня, тому що людина має усвідомлювати, навіщо їй тренінг: це щось нове для неї, вона дійсно зможе застосувати отримані знання, це корисно для її професійного та особистісного розвитку. Або ж робить це лише заради сертифіката, який принесе додому чи на роботу, покладе в папочку до десятка таких самих і піде реєструватися на новий тренінг з обов’язковою видачею офіційних папірців, не особливо зважаючи на зміст.
Часто апліканти відповідають на запитання «Як будете використовувати набуті знання?» досить сухо та занадто лаконічно: «У роботі з дітьми, на практиці, поділюся з колегами». Таких анкет — більшість. А нам цікаво не де, а саме яким чином. Може, маєте якийсь випадок з вашої педагогічної практики, який ви так давно намагаєтеся вирішити. Або у вас щось не виходить впровадити — і це цілком окей — поділитися цим та попросити про допомогу. Це нормально, якщо вчитель чогось не знає та прагне вдосконалюватися.
Наприклад, зараз багато питань у вчителів молодших класів по методиках НУШ. І подаючись на тренінги, вони можуть конкретно зазначити, що вони не певні у власному розумінні, скажімо, інтегрованого навчання. Щось роблять, та не знають, чи правильно це, чи вдається. Або мають якісь конкретні запити по курсу «Я досліджую світ». І тоді ми розуміємо, чому цій людині потрібен саме тренінг з інтегрованого навчання в початковій школі та можемо надати їй грант. Її мотивація обґрунтована, а в нас є розуміння, що під час тренінгу вона отримає саме те, за чим прийде.
2 — Відсутність грошей — не мотивація.
Звісно, це причина подаватися на грант. Однак не може бути єдиною мотивацією. У листі або анкеті вам потрібно аргументувати, чому саме на цей курс маєте потрапити саме ви. Чим ви такі класні або чому вам це так необхідно, як використаєте в майбутньому. Просто «не можу сплатити» не є достатнім приводом запросити вас. Ми можемо поспівчувати, можемо зрозуміти. Але ж аналогічна ситуація у багатьох. І справжні причини мають бути в прагненні до самовдосконалення, розвитку професійної майстерності. Ну і, звісно, у реальному баченні людини, для чого їй це навчання та що воно їй дасть.
Наприклад, деякі вчителі наводять конкретні кейси, в яких вони потребують тих знань, які зможуть здобути під час тренінгу. Скажімо, у нас був тренінг з протидії булінгу — дуже яскравий приклад. Ті, кого ми відібрали на цей тренінг, переважно розповідали про ситуації у своїх класах — випадки кібербулінгу або цькування між дітьми та дійсно бажали з цим розібратися на професійному рівні.
Або ж на тренінгу з навчального відео були учасники, які бажали перейти до самостійного створення відео-контенту для своїх учнів або колег і не знали з чого почати. Дехто навіть прописував певні плани проєктів — освітнього блогу або міні-курсу, який вони планували самостійно та з дітьми. Знаючи такі речі, нам стає зрозумілішим, чому саме ця людина хоче потрапити на конкретний тренінг.
Хоча може бути інша ситуація: якщо це тренінг зі сторітелінгу, а людина пише гарну історію в мотиваційному листі — не зрозуміла необхідність для неї цього навчання, виходить дисонанс. Вона вже пречудово володіє сторітелінгом. Коротше, пишіть, як відчуваєте.
Взагалі ми намагаємося будувати програми тренінгів від запитів. Однак іноді вони не достатньо конкретизовані — часто люди самі не знають, чого хочуть та чому. Або не заглиблюються в це усвідомлення.
3 — Чесність.
Перед собою, перед колегами, перед організаторами. Коли мотиваційний лист написано щиро та відверто — це одразу видно. Іноді пишуть цілі історії. Деяких вчителів я вже навіть запам’ятала саме за їхній стиль заповнення заявок. Адже історії завжди чіпляють. Головне через них розповісти, чому саме вам це потрібно та цікаво. І не переборщити: кількість символів не завжди означає якість. Тому будьте щирими та в міру лаконічними.
У нас є шикарний (без перебільшень та зайвої скромності) курс з інклюзивної освіти «Разом». На другий запуск курсу ми обирали 30 учасників з 220 заявок. Це було надзвичайно складно, у резерві залишилося близько 60 людей. Хочеться взяти всіх, та фізично це неможливо.
Ми орієнтували цей курс на освітян, переважно на психологів, корекційних педагогів і вчителів й асистентів інклюзивних класів. Та вперше подалися люди з інших сфер. Були представники культури, були журналісти, які хотіли краще розібратися в специфіці теми, були навіть представники бізнесу та батьки.
І ось одна наша учасниця у своїй анкеті розповіла всю історію свого сина. Він вже дорослий, навчається в університеті, їздить на міжнародні програми. Та він з дитинства має інвалідність. І це був довгий шлях для їх родини. Який вони пройшли і досі в певній мірі проходять. Як на побутовому рівні, так і всередині себе. І її мотивація полягала в тому, що вона хотіла посприяти розвитку інклюзивної освіти в Україні. Та потребувала цих знань і навіть більше — атмосфери та спільноти. І хоча вона не працює в школі, однак несе цю інформацію про правильну термінологію, про цінності, про особливості роботи далі. Плюс вона привнесла дещо інший погляд у саму нашу групу учасників курсу, адже це завжди корисно — погляд з іншої сфери і точки зору. А ще вона не пропустила жодного навчального модуля та пройшла в півтора разу більше годин практики в інклюзивному центрі, ніж було необхідно. Такі особистості надихають. Та все почалося з анкети і історії.
4 — Грамотність та уважність.
Це не так про помилки, хоча й про них теж, адже навіть наявність одруківок свідчить про те, що людина заповнювала заявку поспіхом та неуважно. Отже, ця подія для неї не настільки важлива. Але передусім це потрібно для того, щоб коректно відповідати на запитання. Наприклад, майже в кожному списку в мене є люди, які на запитання «Звідки ви до нас завітаєте? (місто, область)» відповідають «з фейсбуку» або «з інтернету». Я все ще припускаю, це жартома чи просто не звернули увагу.
Або ж часто бувають помилки в написанні е-мейлів або номерів телефонів. І якщо в разі місця проживання це не має особливого значення під час відбору (адже ми намагаємося надавати можливість освітянам з усіх куточків України навчатися та розвиватися), то контакти необхідні для зв’язку. Трапляється, що я не можу запросити вчителя з гарною анкетою через те, що просто не можу зв’язатися, або ж запізно отримують листа. Тому, заповнюючи заявки, як у житті — будьте уважні до дрібниць.
5 — Подаватися.
Завжди. Якщо ви знаєте, що дійсно маєте час і можливість, а також необхідність пройти те чи те навчання. Якщо у вас виникає зацікавленість, але ви вагаєтеся: реєструватися чи ні, — реєструйтеся. Заповнюйте анкету, чекайте результатів, та якими б вони не були — подавайтеся знову на інші тренінги за вашим запитом та спеціалізацією. Будьте певні, що рано чи пізно вдасться. Може з першого разу, а може й з десятого. Та можливостей є чимало. Тим паче, це може бути своєрідним тренажером заповнення анкет — із кожним разом ви робитимете це краще та впевненіше.
