Літературна студія для підлітків «Майстерня історій» заснувала щорічну премію «Навиворіт». Нею відзначатимуть найкращі українські та зарубіжні підліткові книжки. До складу журі конкурсу увійшли підлітки від 13 до 17 років. На презентації у Ґете-Інституті вони розповіли, чого бракує підлітковій літературі і чого в ній забагато.
Менше сексу
Катерина Кіщинська,
16 років
Українська підліткова література цього року — це доволі одноманітні книжки, що розкривають тему кохання. Більшість змальовують героїню — дівчину-школярку. Єдиний її клопіт у житті — знайти собі хлопця. Друга проблема — зовнішній вигляд: мене ніхто не любить, бо в мене прищі, або маленькі груди. Таке враження, що дівчата-підлітки думають лише про кохання. Справді, багатьох дівчат і хлопців цікавить сексуальне життя, але підлітки — це люди, і нас також турбують філософські та екзистенційні питання, а не лише секс. Звісно, ми за сексуальне просвітництво в книжках. Але чомусь у підлітковій літературі сама тема є негативною: якщо ти підліток і маєш секс — у кінці все буде погано. Українські автори хочуть писати про підлітків, але недостатньо добре знають наше життя.
Більше героїв-хлопців
Міхаіл Мацик,
17 років
Більшість підліткової української літератури розраховано на дівчат. Хлопці в ній існують у двох образах: круті чуваки, у яких закохані всі дівчата, або непомітні особи, які невідомо чим займаються. Рано чи пізно дівчина усвідомлює, що той крутий насправді зовсім некрутий, а цей сором’язливий — хороший. Часто це схоже на повчання.
Менше ура-патріотизму
Катерина Кіщинська,
16 років
Українські автори часто пишуть про патріотизм, який переходить у шовінізм. Наприклад, у книжці Олександра Зубченка «Перемагаючи долю» усі герої не українці змальовуються негативно. Ці самі герої, турки чи поляки, стають кращими, щойно відмовляються від своєї релігії або культури і переходять у козацтво. Головні персонажі таких творів — ідеальні лицарі, їхня життєва мета — захищати Україну і весь час бути на війні. Коли такий лицар їде додому, то він уже зовсім і не лицар, бо «сидить під бабиною спідницею». Жінки в таких книжках існують для того, щоб підліток остаточно засвоїв традиційні цінності. Ми живемо в сучасному світі і розуміємо, що такі твори — це прояви дискримінації і нав’язування поглядів.
Більше складних тем
Юлія Мурашова,
17 років
Приємно було читати в книзі Дари Корній «Сузір’я Дів» про те, як героїня переживає зраду батька і розлучення батьків. Про сімейні проблеми варто писати — це не демонізація. Можливо, легше написати про кохання, ніж про депресію чи токсичні стосунки. Ми хочемо бачити в підліткових книжках теми, на які не прийнято говорити в суспільстві.
Катерина Кіщинська,
16 років
Тема залежності в українській літературі також висвітлюється дуже однобоко — це обов’язково наркоман у під’їзді. Інших залежностей наші письменники не знають. Те саме зі стосунками — вони завжди гетеросексуальні, так ніби інших не існує. Нас дуже цікавлять права людини, і ми хочемо про це читати. Спілкуйтеся з нами і дізнавайтеся, про що ми розмовляємо — часом ми говоримо навіть про глобальні речі.
Менше зневаги і повчань
Катерина Кіщинська,
16 років
Образ підлітка в українській підлітковій літературі — ще одна бентега. Нас зображують як недолюдей — у нас все «недостатньо»: ми недостатньо досвідчені, недостатньо розумні, недостатньо амбіційні. Часом відчувається зневага автора до персонажа підлітка і до читача підлітка. Читаючи перекладну підліткову літературу, ми побачили, що закордонні автори прибрали зі своїх творів саме повчання.
Юлія Мурашова,
17 років
Я помітила в українських творах дуже чіткий розподіл на чорне і біле, хороше і погане. Це теж повчання: залежність — це погано, секс без презерватива — це або вагітність, або СНІД. Це надто категорично. В іноземній літературі більше фантастики. Там уже зникла настанова, що література має навчити необізнаних дітей відрізняти погане від хорошого. Ця моралістичність дуже заважає. Мені було б цікаво прочитати апокаліптичний роман: тобі 16 років і ти рятуєш світ.
Дорослий погляд
Таня Стус, дитяча письменниця, засновниця проекту BaraBooka
Справді, у підлітковій українській літературі бракує уваги до інтелекту підлітків. На захист авторів, які пишуть для вас, маю сказати, що підліткова література в Україні почала розвиватися не так давно. Щоб пробігти стометрівку за 10 секунд, спершу треба пробігти її за 30 секунд. Те саме із писанням — не всі автори виписалися. Щоб утілити те, що автор задумав, потрібно видати кілька книжок, перш ніж з’явиться висока якість. Твори, що ви прочитали — це сходинки наших авторів до якісної літератури. Інший фактор — видавці: інтелектуальна проза для підлітків може продатися накладом 300 примірників, а видавцеві треба продати щонайменше 3 тисячі.
Валентина Вздульська, дитяча письменниця
У США 1921 року заснували премію Ньюбері для дитячої літератури, і лише у 1950–60-х роках у них почала з’являтися вартісна література. Потрібен постійний активний літературний процес, і за десятиліття прийде якість. Із підлітковою літературою ще складніше — сам термін «підліткова література» почав з’являтися в журналах десь у 1950-х роках. У 1960-х разом із емансипацією почали говорити про права підлітків і видавати для них літературу. Українські видавці орієнтуються на бестселери New York Times, а це найпопсовіша попса. Тому єдина надія на Інститут книги, який буде закуповувати якісні книжки в бібліотеки.
