Як провести 1 вересня, щоби свято не нагадувало нудну радянську урочистість? Як відійти від формату, коли учні годину під пекучим сонцем слухають промови адміністрації та чиновників, а потім «по-піонерськи» декламують вірші? Що насправді потрібно дітям і батькам у цей день? Досвідом діляться освітні експерти з різних країн та представники прогресивних шкіл України.
США: без лінійки, батьків і букетів
Бен Парті, учитель англійської мови Miami University та Новопечерської школи
У США немає аналога українському Дню знань. І такого поняття, як «лінійка», у нас теж нема. Та й взагалі дивно чути, що день, з якого розпочинаються заняття, ще й має якусь особливу назву. Американська система освіти — децентралізована, тож дату початку (як і закінчення) навчання в школах визначають освітні округи кожного штату. Зазвичай це середина серпня. Але є школи, де заняття стартують у середині вересня.
Для мене найголовніша відмінність початку навчання в Україні та США — та святкова атмосфера, яку я спостерігаю 1 вересня. В американських школах ви не зустрінете дітей у формі, дівчаток з білосніжними бантиками в перший день навчання. Школярі вдягаються, як їм зручно, і приходять до свого закладу освіти, де точно не буде офіційних зборів, пісень і довгих урочистих промов. Усе дуже буденно, із «бонусів» — скорочений навчальний день. До речі, батьки не ходять з дітьми до школи, не проводять їх до класів та не заводять «корисних знайомств» із вчителями. Максимум — підвозять малих до воріт і їдуть собі по справах.
Квітів теж ніхто до школи не приносить, як і подарунків. Ви можете подарувати вчителю невеликий презент або букет у будь-який день на знак подяки і найголовніше — щоб це йшло від серця.
У школі, де я викладав, перший день навчання починався з 5-хвилинної промови директора, а потім класні керівники забирали дітлахів до класів, де перше заняття проходило в стилі гри й за принципом «весело та кумедно». Домашку вчителі можуть не задавати перші кілька днів, адже діти повертаються після кількох місяців відпочинку й немає сенсу їх сильно навантажувати. Перший тиждень — навчання в стилі «лайт», а з другого тижня — повноцінна академічна програма.
Естонія: День мудрості за сценарієм від батьків
Юло Вооглайд, освітній філософ, почесний професор Тартуського університету
Перший день у школі ми називаємо День мудрості. Зауважте, що мудрість — це взагалі далеке від освіти поняття. Бути мудрим неможливо навчитись, мудрим можна тільки стати. Звісно, навчання відіграє в цьому певну роль.
Якогось усталеного порядку проведення Дня мудрості в Естонії нема. Але цікаво, що сценарій до 1 вересня обирають батьківські комітети. У нас взагалі батьки мають багато прав і відчувають себе в школах не сторонніми людьми, а повноцінними учасниками освітнього процесу. Хоча я завжди кажу так: батьки можуть як дуже посприяти, так і зашкодити. Останнє стосується типу батьків, які ностальгують — згадують свою молодість і хочуть, щоб сценарій свята їхніх дітей на 1 вересня проходив чи не один-в-один так, як це було у них свого часу. Тоді відбуваються жахи.
У селищі поблизу мого хутора неподалік від Таллінна є першовереснева традиція: випускники беруть за руку першокласників, а потім разом проходять урочистою ходою всіма вуличками. Жителі виходять у цей час із будинків, щоб привітати школярів — махають їм руками, аплодують, ба навіть викрикують привітання та побажання щасливого життєвого шляху. Інколи до шкільної ходи приєднується живий оркестр — тоді свято перетворюється вже на музичне дійство.
У школі 1 вересня діти збираються в актовому залі, де їх коротко вітають представник батьківського комітету та директор — висловлюють побажання успіху 1-му та 12-му класам. На урочистій частині може бути присутній міський староста. 1 вересня заняття в школярів є, але їх всього 3–4. Класний керівник зазвичай говорить з учнями про те, як минуло їхнє літо, а діти знайомляться між собою. Кожного року в нас «міксують» учнівський склад класу, тож діти мають між собою перезнайомитись і вирішити, хто з ким сидітиме.
Канада: дітей пригощає школа
Марина Пристінська, керівник початкової школи Новопечерської школи
У Канаді навчальний рік розпочинається у перший вівторок вересня. Це пов’язано з тим, що перший понеділок вересня завжди святковий день — День Праці (Labour Day).
Перший день у канадських школах — найзвичайнісінький: ані лінійки, ані святкової посвяти в першокласники.
Школярі розходяться по класах та знайомляться. Це актуально не тільки для першокласників, адже щороку склад класу змінюють, дітей «міксують» і їх навчає новий учитель.
На пам’ять про цей день учні фотографуються у фоторамках з картону чи дерева з підписом «Мій перший день у 1-му (2-му, 3-му) класі» з датою.
Після цих маленьких приємностей починається навчальний процес. У молодшій школі вчителі проводять вправи на згуртування — діти сидять у колі на килимку, вітаються і знайомляться, діляться враженнями від літа.
Є багато готових роздрукованих шаблонів-розмальовок на різні теми: «Мій найяскравіший день влітку», «Які книги я влітку прочитав», «Мої враження на канікулах».
Ось так діти повертаються до навчання спокійно спілкуючись. Кожному учневі в класі (зазвичай, це 27–30 дітей) приділяється достатньо уваги, щоб дитина зрозуміла: вона і її думки — важливі.
(Марина Пристінська знайомилась з особливостями канадської початкової школи в Торонто у червні 2016 року).
Україна: 11-класники даруватимуть першачкам обереги
Тетяна Веркалець, директор Полтавської загальноосвітньої школи № 38
У нашій школі — понад 1600 учнів. Цьогоріч організуємо Свято Першого Дзвоника. Ми намагалися відійти від штампів і шаблонів, які переслідують шкільну спільноту України десятиліттями. Але зробити це на сто відсотків усе ж не вдалось. Якщо середня школа хоч зараз готова відмовитися від урочистих лінійок, то батьки першачків наполягають на урочистостях 1 вересня і чекають цей день з нетерпінням.
Із нововведень — влаштовуємо перекличку між класами (яку ми ще жартома називаємо «перекрикувалкою») з приводу того, чи готові школярі до навчання. У нас є ведучий, який зачитуватиме цікаві факти про кожен клас і запитуватиме, чи присутні представники класу на лінійці. Відповідь має бути гучною!
Головний акцент — на першачках — ми їх зустрічаємо і приймаємо до своєї родини під час спеціальної посвяти. Випускники та першокласники зустрічаються поза межею школи (батьки й вчителі в цей час чекають їх на шкільному подвір’ї). Кожен одинадцятикласник бере за руки двох першачків і веде через браму до центрального майданчика — символічне введення до шкільної сім’ї.
Випускники подарують першокласникам букетики-обереги із цілющих трав. Кожна травинка в українській історії має сакральне значення: любисток — щоб вас любили, калина — щоб ви були ніжними, красивими та здоровими, кора дуба — щоб мудрість давалась легко.
Намагалися з’ясувати думку дітей з приводу традиційного «першого дзвоника» і не стали скасовувати цю традицію, адже випускники — лідери учнівського самоврядування, авторитетні шкільні спортсмени та учні-лідери завзято борються за право нести на плечах першокласника із дзвінком, кажуть: «Для нас це за честь!»
Віршів та пісень у програмі свята не буде. Єдиний номер, який покажемо, — виступ команди з чирлідингу, який продемонструють дівчатка з різних класів. У цьому році запускаємо цей напрямок як факультатив, тому це своєрідна реклама для залучення учнів.
Уроків 1 вересня в школі не буде. Це чудовий привід для батьків і дітей побути разом у першовересневий вихідний.
