Батьки роблять чимало помилок у соцмережах. Здається, вже всі знають, що фото голого малюка не варто викладати навіть у закритому форматі, а решту знімків дитини — лише з її дозволу. До Дня захисту дітей ми зібрали менш відомі «не можна» для батьків. Про них розповідає дитячий психолог Олена Шамрай.
1. Ображатися, якщо дитина вас заблокувала
13-річний Максим відмовився зафрендити батьків, а вони образилися і ще довго докоряли цим. 15-річна Юля дозволяла мамі коментувати її фото. Цілий рік вони приємно спілкувалися в інтернеті. Але коли в них розійшлися погляди на нового інтернет-знайомого Юлі, дівчина заблокувала маму в соцмережах. А та, щоб помститися, відібрала в доньки ноутбук, який сама колись придбала.
Звісно, неприємно потрапити в «чорний список» власної дитини. Але кожен користувач соцмереж має право вільно вирішувати, з ким спілкуватися, а з ким — ні. І родинні стосунки тут ні до чого. Інколи здається, що дитина просто зобов’язана підтвердити ваш запит, а якщо його відхиляє — не шанує, мало любить. Утім, у неї може бути безліч причин не ставати вашим френдом. І зовсім не обов’язково вона щось хоче приховати. Можливо, серед її друзів це не прийнято.
Ще років 10 тому вважалося нормальним і навіть модним коментувати та лайкати членів родини. Нині ж утричі менше випадків, коли діти і батьки стають френдами. Відчути себе розкутими (у розумних межах) та дорослими в підлітковій інтернет-компанії син чи донька можуть лише без пильного батьківського ока.
У всіх цивілізацій для підлітків існували різноманітні обряди ініціації, щоб вони позбулися дитячих звичок та відчули перехід до дорослого життя. У тих, кому нині 30–60 років, на жаль, таким етапом було вживання спиртного та паління. Нині ж акцент зміщується в інтернет. Створення облікового запису в соцмережах та початок активного спілкування там стає такою ініціацією. У більшості соцмереж та країн такий віковий поріг — 13 років.
2. Описувати, навіть завуальовано, конфлікти з дітьми
«Про що я думаю? Про те, де наші діти навчилися так маніпулювати дорослими? Дівчинка-підліток влаштовує цілі вистави, щоб привернути до себе увагу, розмовляє фальшиво, з друзями вона одна, з батьками — інша». «Про це мало хто говорить, але інколи мами та сини настільки різні, що просто не хочеться їх бачити, мрія, щоб вони кудись зникли. Дратує все, що малі роблять, але доводиться це приховувати».
Ось такі пости, якщо це не цитати, а в авторів є діти відповідного віку та статі, звісно ж, сприймаються як завуальовані зізнання чи звинувачення. Якщо діти чи їхні знайомі прочитають це, може бути родинний конфлікт. І не тільки: це впливає на репутацію дитини. Наприклад, у першому випадку однолітки можуть сприйняти доньку автора поста як маніпулятора та відсторонитися. У другому — недруги дитини здатні «приберегти» аргумент, що нею гидує власна мати. Та й незнайомі любителі кібербулінгу можуть її цькувати.
Інколи дорослі справді відводять душу в інтернеті, наївно вважаючи, що до синів і доньок це не дійде. Краще робити це на форумах під ніками, а не в соцмережах. Чимало випадків, коли легковажні батьки просто передруковують цитати, не вказуючи автора, або розміркують про дітей знайомих чи про щось, побачене в кіно. Тож будьте уважні до того, як ваші слова можна трактувати.
Про варіант, коли прямим текстом пишуть про скандали з дітьми, варто взагалі забути. Адже з часом ваші стосунки зміняться, а негатив залишиться (його могли копіювати і рознести по всьому інтернету). У дитини завжди буде законний привід ображатися.
3. Заводити фейкові акаунти, щоб «перевірити»
Існує різновид батьків-Шерлоків, які прагнуть розвідати все про життя дитини потайки. Вони заводять «запасні» сторінки в соцмережах з вигаданими іменами, нерідко вказують такий самий, як у дитини, вік. А потім збирають «досьє»: з ким «нащадок» зустрічається, з ким товаришує, які музичні групи слухає тощо.
Ще «жорсткіший» варіант, коли тати з мамами втираються в довір’я дитини та влаштовують провокації — пропонують щось недозволене. Скажімо, втекти вночі з дому, щоб зустрітися, спробувати наркотики, прислати оголене фото. Так батьки перевіряють, чи дослухаються діти до порад, чи вистачає в них сил сказати «ні». Якими б благими намірами це не пояснювалося, якщо підліток дізнається — навряд чи можна буде повернути його довіру.
Єдиний «не зовсім кримінальний» варіант для дітей, які вже не вперше ігнорують правила інтернет-безпеки: налякати тим, що ви можете стати таким собі ревізором. Але і в цьому разі хай це залишиться лише фантазією на кшталт «бабайки». Дорослі, які порушують правила комунікації в інтернеті, навряд чи навчать дітей дбати про інтернет-безпеку.
4. Знімати та викладати «шейм відео»
Популярне нині за кордоном shame video в перекладі означає — «відео, що присоромлює». Йдеться не про фізичне насилля. Інколи — про моральне, яке порушує права дитини: наприклад, її змушують ходити з плакатом «Я — крадій» чи «Я знущаюсь зі слабких».
Батьки виправдовуються: це останній шанс вгамувати бешкетників, щоб ті не перетворилися на юних злочинців. Але в більшості випадків ідеться про цілком припустимі виховні заходи: скажімо, батьки відбирають телефон чи позбавляють кишенькових грошей. Але про це вони записують відео та викладають в інтернет. Хіба б стали ви публічно принижувати будь-якого френда? Ні. А от деякі батьки молодших школярів вважають, що оприлюднене покарання буде вагомішим та й нібито «законнішим» (як угода, завірена нотаріусом).
До цього явища можна віднести й знімання не прибраних дітьми кімнат, їхньої білизни, що валяється не там, де треба. Усе це лише озлоблює дитину. До того ж ваша злість мине, а на сина чи доньку може чекати кібербулінг або цікавість незнайомого садиста-збоченця, якого «заводять» сльози.
Інтернет — не місце для виховання та покарань. Тож повчання теж залиште для офлайну, а всі відомі вам нюанси, які можуть скомпрометувати дитину, не згадуйте навіть у запалі під час інтернет-дискусії. І навіть «розвінчувати імідж» — проти правил, адже у віртуальному світі людина має право демонструвати себе такою, як забажає. Ідеться про пости на кшталт: «Що це за одяг! Це ти в подруги взяла, ти ж такого не носиш». Або «Сину, ти ж не палиш, чому ти на фото з цигаркою?», «Прихильниця ЗСЖ? А що ж ти ніколи навіть зарядку не робиш?»
Якщо тінейджер потайки робить те, що вам не до вподоби, він лише почне краще ховатися. А якщо імідж — для однолітків, можете обережно обговорити вдома, яке враження і навіщо він хоче справляти, але не руйнуйте створений образ.
5. Писати від імені дітей
«Сьогодні вперше спробував яблучне пюре. Воно не таке солоденьке, як мамине молоко» — такими постами вже нікого не здивуєш. Матусі заводять сторінки в соцмережах від імені новонароджених, викладають їхні фото та розповідають від першої особи про те, як проходить день малюка. Це дає змогу кудись направити бурхливі материнські емоції.
Але далеко не кожному підлітку сподобається, що в соцмережах про нього є таке «резюме»: як смоктав груди та до якого віку користувався памперсами. До того ж, коли хтось пише за вас, почуваєтеся обкраденими, немов поцупили ваше життя.
Для мам такий досвід точно не минає марно: вони звикають не помічати бажань дитини, приписуючи їй нафантазоване. Свої очікування ставлять вище за реальність, що не дасть змоги побудувати теплі стосунки з дитиною, коли вона підросте. Трапляються навіть «мами-рецидивістки», які пишуть щось від імені дорослих дітей, зайшовши в їхній акаунт, або читають месенджери.
Нині зростає перше покоління людей, дитинство яких минуло при соцмережах. «Навіщо ви викладали так багато приватного?» — зазвичай питають вони в батьків. Але є й ті, хто ображається, що в соцмережах про них нічого немає. Навіть починають турбуватися: чи любили їх батьки? Чи не усиновлені вони часом?
Звісно, дитячі фото можна викласти заднім числом. А ось записи тат і мам — комусь «компромат», а комусь — цінні спогади про дитинство. Не забувайте: такий собі батьківський щоденник можна вести, але зберігати його на ноутбуці чи «у хмарі». Підліток зможе почитати і сам вирішить, чи залишити записи в приватному користуванні, чи довірити їх соцмережам.
