Чотирнадцятирічна Софія відновила три сквери в Костянтинівці, п’ятнадцятирічна Соломія організувала арт-пікнік на 200 людей у Коломиї, а киянка Катерина залучила старшокласників до репетиторства для молодших школярів. «Освіторія Медіа» дізналася, чому підлітки взялися змінювати суспільство власними силами.
Школі громадянської і волонтерської участі та патріотичного виховання «Агенти змін» — півтора року. За цей час її учні встигли влаштувати велоквест, фестиваль, інклюзивний клас, профорієнтаційні курси. У «Агентів змін» тридцять таких історій.
«Часом вчителі нав’язують дітям свої предмети, батьки ‒ погляди на життя, а в нашій школі тренери не займаються пропагандою. Думай сам, хто ти, чого насправді хочеш, і роби», — коротко пояснює Сергій Корнилюк, менеджер «Агентів змін».
Навчання в школі — це кількаденні тренінги на базі Малої академії наук. Аби туди потрапити, учні 8-10-х класів пишуть есе. Головна вимога: небанально мислити. Учасники повинні мати свої ідеї та бажання їх втілювати.
Киянка Катя подалася в школу «Агенти змін», бо мала багато енергії, але не знала, як її використати. Першу ідею Каті підказало власне життя. Коли вона була в четвертому класі, у батьків не було змоги оплатити їй репетитора, тому з навчанням допомагала старша сестра. «Я була дуже вдячна, що вона витрачає на мене час. Завдяки спільним заняттям ми дуже зблизились», — пригадує дівчина.
Саме тому Катя й придумала проект «Старший брат»: шістнадцять старшокласників в її гімназії стали репетиторами для учнів 5-7-х класів.
«Не конспектуємо, але вчимо»
«Різні діти, з різних областей. Ніхто нікого не знає. Страшно», — пригадує Катя перші враження від «Агентів змін». Для знайомства учасникам організовували «кола довіри» на базі МАН у Пущі-Водиці — кожен розповідав про близьких людей, цінності, страхи і мрії.
«До кінця дня нам вдалося стати майже друзями», — зізнається дівчина.
На другому етапі дітей навчали проектному менеджменту: як правильно представляти свої проекти і шукати для них спонсорів. «Це було зовсім не так, як у школі. Тут ми не конспектуємо, але вчимо!» — розказує Катя. Ідеї учасників детально аналізували.
«Мій проект тренери спочатку сприйняли трохи скептично, зауважили, що я не повинна бути такою ідеалісткою, бо працюватиму з невмотивованими дітьми. Але саме тоді я зрозуміла, що мушу реалізувати задумане! Можливо, дорослі бачать більше ризиків і мають більше досвіду, але ми, діти, бачимо все інакше. Так наш ідеалістичний світогляд переміг», — усміхається дівчина.
Катя почала в гімназії набір школярів-репетиторів. «Навчаючи когось, ви покращите власні знання», — переконувала вона. І переконала.
Але вмовити молодших учнів, для яких і був задуманий проект, виявилося справді важко. Вони не хотіли займатися після уроків по кілька годин у тих же сірих стінах. Тому Катя з командою вирішила зробити маленьку кольорову революцію на третьому поверсі гімназії. Накидали ескізів, пішли до дирекції, презентували проект на батьківських зборах. Так знайшли і спонсорів, і робітників, які перетворили поверх на яскравий простір з мотиваційними цитатами і навіть кутком для буккросингу.
«Раніше ми не знали одне одного так добре, а тепер діти різного віку проводять багато часу разом, ходять на каву, в гості, в музеї. Це також освіта. І мотивація старшокласників змінилась: тепер вони працюють заради тих стосунків, які склалися, — вважає Катя. — Проект став глибшим за репетиторство: молодші школярі часто приходять до старших за порадами, хоча ті не завжди можуть одразу дати відповідь. Радяться між собою або запитують у дорослих, але обов’язково допомагають меншим».
«І в п’ятнадцять років ми маємо вплив на суспільство»
Після реалізації власних проектів учасники «Агентів змін» проходять ще один етап — третій. Дітей знайомлять з авторитетними представниками різних сфер життя. І хоча минув вже рік, Катя досі часто згадує ту зустріч.
«Ми спілкувалися з Любомиром Гузаром (патріарх-предстоятель УГКЦ — ред.). Сам вигляд цієї людини і атмосфера, яка була навколо нього… Він говорив дуже прості речі, але на такому рівні… Говорив про сім’ю і Батьківщину, що ми маємо любити і підтримувати одне одного. У мене були сльози на очах. Після «Агентів» змінилося розуміння, якою я повинна бути всередині своєї родини і суспільства. Небайдужою, брати на себе відповідальність і робити все, щоб її виправдати. І дуже важливо було зрозуміти, що і в п’ятнадцять років ми маємо вплив на суспільство».
Офіційно повна назва «Агентів змін» ‒ Школа громадянської і волонтерської участі та патріотичного виховання. Але Сергій Корнилюк такий формат, сміючись, називає легким тролінгом «класичної» системи патріотичного виховання.
«Ми не змушуємо дітей одягати вишиванки чи говорити винятково українською мовою. Патріотизм дитини має базуватися не тільки і не стільки на історичній пам’яті, скільки на баченні дитиною себе, свого майбутнього в цій країні і розумінні, що вона тут може реалізувати будь-яку свою ідею. І дитина прибирає парки, наприклад, або організовує фестиваль. У цьому більше патріотизму, ніж бити себе в груди і казати, що ти – патріот. Нам не треба країну патріотично зомбованих людей, бо їх завжди можна перезомбувати в іншу сторону. Але якщо ми зробимо своїх дітей вільними, впевненими, здатними спокійно, без радянського пієтету комунікувати з чиновниками ‒ це і буде патріотичним вихованням. Чого не вистачало дітям, щоб зробити свої проекти до участі в «Агентах змін»? Віри в те, що це можливо. У нас поки незвичний ще принцип: хочеш – візьми і зроби».
