Гнучка модель НМТ та ефективна профорієнтація: чого хоче сучасна молодь в Україні

Як проводили дослідження та кого опитали?

Опитування провели за підтримки МОН швейцарсько-український проєкт DECIDE і Київський міжнародний інститут соціології (КМІС). Дослідження мало два етапи. На першому, в грудні 2025 року, на професійну тематику опитали 277 тис. учасників із 24 областей: учнів, освітян, випускників шкіл, роботодавців. А у березні 2026 року в дослідження взяли участь 111 тис. учнів 8–11 класів із 390 громад з тих самих регіонів.

Що українські школярі думають про вищу освіту?

65 % опитаних школярів вважають вищу освіту бажаною (хоча й не обов’язковою умовою професійного успіху). Школа останніми роками намагається відійти від цього ажіотажу та пропонувати учням різні шляхи професійного розвитку після отримання середньої освіти. Цікаво, що акцент на вищу освіту — це не вплив батьків та родин. Адже серед тат й мам лише чверть прагнуть, щоб їх діти понад усе здобули вищу освіту.

При цьому автори дослідження простежили таку тенденцію: старшокласники вважають успішне складання НМТ запорукою успіху в подальшому житті. Частково це можна пояснити тим, що останні роки навчання в школі ніби зводиться до підготовки до НМТ. З одного боку, це дещо мотивує учнів навчатися. З іншого, мотивація через страх (наприклад, провалити тест), на думку вчених, значно програє перед мотивацією через цікавість, бажання діяти та інші позитивні налаштування.

Експерти дослідження вважають, що старшокласників таки потрібно націлювати на демонстрацію результатів навчання, на своєрідні підсумки шкільних років. Але таку функцію має взяти на себе державна підсумкова атестація, яку мають проходити всі школярі. ДПА на загальнонаціональному рівні не проводять уже сім років, тож дуже на часі, на думку експертів, запропонувати якийсь новий формат державної підсумкової атестації. Тоді як НМТ має хвилювати лише тих учнів, що свідомо вирішили здобувати університетську освіту.

Як планують змінити модель НМТ?

Міністр освіти і науки Андрій Бутенко під час форуму пообіцяв знизити страхи та напруженість школярів перед НМТ. Модель мають змінити вже у 2027 році. Зокрема, учасники отримають змогу перескласти НМТ протягом цього ж року. Через кілька днів або кілька місяців — різні варіанти поки що обговорюється. Також зважують інші новації: скажімо, проведення НМТ не в один, а у два дні.

Андрій
Бутенко

«Працюємо над зміною моделі НМТ, щоб вона була доступнішою, гнучкішою, щоб були варіанти перездачі, — заявив міністр. — Треба зняти стресове навантаження дітей. НМТ не має бути «останнім шансом» в році».

Рівень доходів — найважливіше для вибору професії

Що ще є важливим для учнів при виборі професії? Три чверті учнів думають, що рівень доходів — найважливіше в майбутній професії. Прикмета воєнних часів: аж третина підлітків хочуть мати безпечні умови праці. Але не все обмежено матеріальними цінностями: 65 % старшокласників вважають головним у майбутній роботі можливість самореалізації та любов до певної професії.

Водночас, навіть серед старшокласників лише чверть визначилися з майбутньою професією. Що ж до учнів 8–9 класів, таких лише кожен п’ятий.

Що про вибір професії дитини думають батьки?

«Серед батьків 70 % вважає зарплатню основою для вибору професії, — підкреслив виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький. — Також досвідчені дорослі вважають важливими факторами робоче навантаження та атмосферу в колективі. 68 % тат та мам впевнені, що зважатимуть на інтереси підлітка та можливості для самореалізації. Але чверть батьків зізналися, що будуть опиратися вибору дітей, якщо це не відповідатиме їхнім очікуванням. Тож окрім роботи з молоддю потрібно проводити роботу з їхніми батьками. Родина відіграє найважливішу роль», — наголосив він.

Чи впливає профорієнтація на вибір учнів?

65 % опитаних тинейджерів отримують інформацію про професію із соціальних мереж. Причому експерти зазначають, що цей відсоток зростає, адже постійно підвищується роль соцмереж у житті молоді. Чверті учнів допомагають визначитися шкільні уроки та виховні години. Втім, власне профорієнтаційна робота поки що майже не впливає на професійний вибір учнів (таких менше 1 %). Про досвід профорієнтаційного тестування чи індивідуального спілкування з фахівцем згадували поодинокі учні.

Як нині виглядає профорієнтація у школах?

Зазвичай профорієнтаційна робота зводиться до презентацій навіть не компаній, де можна працювати, а закладів освіти, де можна вивчитися на ту чи іншу професію. Це мало що дає тинейджерам для розуміння сутності майбутньої діяльності. Можливо, через це чимало здивування чи розчарування у відгуках тих, хто вже працює, здобуває професійну або вищу освіту. Так, 24 % опитаних випускників шкіл зазначили, що обрана спеціальність або професія не відповідає уявленням і професійним намірам, які вони мали під час навчання у школі, а 18 % взагалі не змогли визначитися з відповіддю.

Учням не вистачає спілкування з роботодавцями. А ще більше — бачення роботи на практиці, ознайомлення з умовами праці, отримання елементарного досвіду в цьому напрямку.

Чверть опитуваних брали участь в професійних майстер-класах, а кожен п’ятий відвідував екскурсії на підприємства. Найпрогресивніший формат, що ефективно працює в інших країнах, це екскурсії до різноманітних компаній, часто з розширеною програмою, де учням дають спробувати свої сили на практиці у простих завданнях. Утім, за часів війни це досить складно: доводиться зважати на повітряні тривоги, наявність укриттів по дорозі, безпечну логістику. А у прифронтових все значно складніше, адже навіть навчання там зазвичай дистанційне. Через безпекові обмеження та руйнування підприємств варіантів майже не залишається.

Що кажуть про профорієнтацію бізнеси?

Частина бізнесу, за визнанням самих представників компаній, не має інформації про можливість долучитися до профорієнтації в школах. Також немає традицій такої співпраці, які є в багатьох країнах Європи, стабільного способу контактувати зі школами.

79 % опитаних роботодавців вважають важливим партнерство влади, бізнесу і школи. Але є чимало перепон на шляху бізнесу до профорієнтації. На питання опитування роботодавці найчастіше відповідали, що на це немає коштів (23 %), часу (19 %), недостатня координація від місцевої влади (17 %), недостатня ініціатива шкіл (17 %), законодавчі та бюрократичні обмеження (12 %). Також кожного п’ятого роботодавця зупиняє те, що школярі недостатньо зацікавлені, на їхню думку.

Війна звузила можливості для працевлаштування в громадах, скоротила кількість доступних роботодавців і посилила безпекові та інфраструктурні перепони. Звісно, особливо це відчутно у прифронтових громадах. Тим часом війна з її постійними стресами впливає на психологічний стан та самопочуття учнів. Це навіть призводить до часткової втрати здобутих раніше навичок. А родини нині, що цілком зрозуміло, більше дбають про безпеку та нагальні потреби, ніж про майбутнє професійне визначення дітей.

Скільки підлітків планують залишити Україну?

Близько 18 % учнів бачать реальні можливості для професійної реалізації у власній громаді. А 29 % старшокласників таких можливостей не бачать, тоді як кожен п’ятий учень (19 %) планує поїхати з України та працювати за кордоном.

Більшість же підлітків планує переїзд до обласного центру або Києва. Вони вважають, що там матимуть вищий рівень зарплати, більший вибір вакансій і можливостей для професійного розвитку, освітніх можливостей, кращу інфраструктуру та безпекову ситуацію.

На ринку є потреба у певних фахівцях (інженерах, науковцях, робітниках, фахівцях оборонної галузі), але учні майже не йдуть опановувати ці професії. Якщо в школі підліток не бачив сучасної лабораторії, яка б його зацікавила, умови роботи на таких посадах здаються застарілими. Відтак учень не планує розвиватися в цьому напрямку. Нова тенденція: робітничі професії частина учнів сприймає як гідний професійний шлях: понад 80 % опитаних переконані, що успіху можна досягти, маючи робітничу професію, а також можна паралельно навчатися далі. Раніше таких підлітків було значно менше. Учні вбачають низку плюсів у такому варіанті: можливість легко знайти роботу, рано розпочати професійну діяльність та отримувати дохід.

Експерти нагадали, що звести роботодавців та учнів, дати глибше розуміння різних професій та допомогти знайти свій шлях у місцевій громаді має допомогти новий проєкт з профорієнтації та введення посад кар’єрних радників у школах. Ці фахівці пропонуватимуть ширший вибір подальших кар’єрних траєкторій.