Як обирають переможця Global Teacher Prize Ukraine? Фото і відео з асесмент-центру у Львові
Ви просили — ми зробили. Вперше за історію Global Teacher Prize Ukraine запрошуємо читачів так близько за лаштунки асесмент-центру премії. Протягом 13–16 вересня десять найкращих учителів України дискутували в УКУ, проводили уроки в ліцеї Пулюя, черпали натхнення у переможниці світової премії Global Teacher Prize 2023 Сестри Зеф, пропонували рішення для школи і освітньої системи на основі результатів PISA. А ще — варили борщ по-харківськи з Русланом Шаламовим і навчались мистецтва ритму під наставництвом Павла Гудімова.
Асесмент-центр національної премії Global Teacher Prize Ukraine — один із ключових етапів відбору, під час якого десять фіналістів демонструють експертному журі свою вчительську майстерність: від власної освітньої історії до дискусій зі студентами, від проведення уроків у школах до розроблення ідей для покращення освітньої політики держави. Ювілейний асесмент (так-так, українській премії цьогоріч — 10!) три дні поспіль вирував у Львові. Щороку команда премії обирає новий регіон, щоб ближче побачити виклики та сильні сторони української освіти.
знайомство через асоціації,
терапія мистецтвом і музикою, кар’єрні трафунки
Неділя — традиційний день знайомства! Фіналісти збираються у неформальній атмосфері за круглим столом і обирають картки-емодзі, за допомогою яких «підсвічують» важливі й цікаві сторони своєї особистості й діляться очікуваннями від старту подорожі асесмент-центром премії. Цю вправу охоче підхоплюють члени журі і команда Освіторії. І ось тепер уже всі в курсі, які у кого хобі, хто гострий на язик, хто найбільший кавоман, а у кого відмінне почуття гумору.
Ставши трішечки ближчими один одному й поглинувши не одну філіжанку львівської кави для бадьорості після виснажливої дороги команда прямує до таємничої локації. До слова, серед учителів були ті, хто на шляху до Львова перечікували до трьох годин евакуацій, а фіналістка премії Катерина Яворська до останнього не знала, чи вдасться відвідати асесмент-центр. За добу до його старту частину квартири й майно пані Катерини під час ворожої атаки зруйнував дрон. На щастя, вчителька і її рідні не постраждали.
— У мене на завтра квитки на потяг у Львів на асесмент, а вдома — приліт. І суцільна розгубленість, — розповіла Катерина Яворська. — Дуже багато колег і учнів підтримали, пропонували всіляку допомогу: речі, одяг, продукти… Але такий був душевний відчай і відчуття: «Навіть мрію в мене намагаються забрати вороги». Слова однієї з колег наче вивели зі ступору: «Ви маєте продовжувати свою місію і вести урок життя». Тож мої діти поїхали з понівеченого житла до родичів, а я «зібралась докупи» й поїхала втілювати одну зі своїх освітніх мрій.
У артцентрі «Я Галерея» компанію вчителів зустрічає її куратор, музикант і колекціонер Павло Гудімов. Екс-учасник «Океану Ельзи» спершу проводить для них авторську екскурсію квартирою, де кожен сантиметр сповнений мистецтвом, а потім запрошує до кімнати, що нагадує міні-концертну залу: ряди стільців, вініловий програвач і дебелий стос платівок із авторської колекції Павла. Він просить учителів відчути вухами (і рухами тіла!) різноманіття музичних стилів від 60-х і до сьогодення. Після першої хвилі сором’язливості й легкого хвилювання цей неочікуваний антистресовий сеанс допомагає відчути: «Терапія музикою працює! Напрузі сьогодні точно не місце у моєму тілі».
День знайомства завершує коротка розповідь-візитівка від кожного фіналіста. Але не у форматі оповідки про звершення чи сяйво успіхів, а така от реальна історія про «трафунок» — саме так на заході України називають пригоди з присмаком невдач. Фіналісти згадували власні кар’єрні трафунки з дрібочкою гумору й здорової самокритики.
самопрезентації, дискусія зі студентами УКУ про українські школи як спільноти сенсу і борщ «від Шаламова» з вишнями
Уже о 8-й ранку деякі фіналісти премії зносили до конференц-зали, де мали відбуватись самопрезентації, незвичний реквізит: музичні інструменти на кшталт «громовиці», коробки з прапорцями. Хтось налаштовував гітару, хтось репетирував свій виступ перед дзеркалом. Після коротких і натхненних промов від засновниці Освіторії та премії Global Teacher Prize Ukraine Зої Литвин і переможниці світової Global Teacher Prize-2023 Сестри Зеф учителі ділились методиками й підходами до роботи, розповідали про свій шлях у професію часом незвично, з театралізованим підходом, залучали аудиторію до активностей, аби ніхто не втрачав фокус уваги, розповідали про свої цінності й бачення українського учнівства і учительства.
Однією з найобговорюваніших активностей асесмент-центру стала дискусія фіналістів зі студентами Українського Католицького Університету про українські школи як спільноти сенсу.
Вчитель Давид Кузьмич розповів під час дискусії:
— Я народився в Дрогобичі, і все життя живу на заході України. Для моєї родини ніколи не стояло питання вибору національної ідентичності, вся родина завжди говорила українською. І у мене є двоє синів — 7 і 4 роки. Як учитель технологій і інформатики, я застосовую всі свої знаннєві навички й хитрощі, щоб Youtube не «підсовував» дітям російськомовні тренди. Але перенасичення соцмереж російськомовним контентом настільки грандіозне, що вони окрім української й англійської мови саме через соцмережі знають вже й російську. Нам як вчителям, та й усьому українському народу, слід мислити на багато кроків уперед. Треба виховувати в дітях відчуття приналежності до своєї нації, формувати їхню ідентичність змалку, щоб, залишаючись сам на сам із російськомовним контентом, вони САМІ обирали: «Ні, я не хочу це дивитись і слухати».
Сенс дискусії був і в тому, щоб вислухати голоси молоді. Тож думки вчителів продовжив один зі студентів УКУ:
— Я народився у 1996 році, і стан речей з російською був геть інакший до 2022 року: у моєму молодіжному просторі російська культура була майже всюди присутня, а натомість української не було в принципі. Із досвіду спілкування зі своїми однолітками я зрозумів, що для багатьох із них, незважаючи на українську ідентичність — тим більше, я зібрав навколо себе досить широке коло спілкування, це були українці з українських родин, — на жаль, українська культура переважно була нецікава.
Та когорта людей, які ще перебували в тісному дотику з російським інформаційним полем, сприймала російську як кращу, цікавішу, масштабнішу, різноплановішу. І це не було не наслідком цілеспрямованого пошуку, а пасивне наповнення культурного капіталу, яке, на жаль, не могло бути заповнене чимось українським із різних причин. Коли я подорослішав, — приблизно у 9–10 класі, — вирішив усе-таки відмовитися від пасивного сприйняття російського й спрямував себе в активний пошук та наповнення власного культурного капіталу. І відкрив для себе цілу плеяду письменників і виконавців, причому абсолютно різних жанрів — від наймасовіших до експериментальних. Але чимало однолітків не поділяли моїх вподобань. Навіть на уроках літератури я чув: «От у нас усе про село, у нас якась там хутірська література, мені це не цікаво». Деякі доходили до того, що починали Достоєвського читати.
Тож викладачам потрібно в першу чергу розширювати поле української культури. Не обмежуватися тільки тим, що є зараз у програмі, не обмежуватися лише тим, про що ми знаємо, а доповнювати ці горизонти. І найголовніше — наголошувати не на якійсь абстрактній важливості для конструювання власної ідентичності. Бо типовий семикласник не буде мислити у настільки «високих» матеріях. Секрет у тому, щоб знайти те, що буде ЦІКАВО читати й дивитись сучасним дітям. Важливі тут і переклади світової літератури якісною українською.
Модераторка дискусії, доцентка кафедри культурології УКУ Ірина Старовойт влучно підсумувала одну з частин дискусії:
— Ось ми і дійшли до того, що українська культура не може бути українською лише для внутрішнього вжитку. Як про це думав той же Костомаров — мовляв, є універсальні мови й культури, а є ті, що «для домашнього вжитку». Чим більше ми про себе думаємо, що ми — для домашнього вжитку, тим більше ризикуємо потім не бути представленими ні всередині, ні назовні. І це дуже цікаво, що точка входження у світову культуру зараз — це сучасна українська культура.
А вже ввечері на фіналістів чекав вишуканий гурманський сюрприз: майстер-клас приготування борщу від переможця Global Teacher Prize Ukraine 2025 Руслана Шаламова. Його фірмова «фішка» — готувати борщ із вишнями для колег і учнів, та ще й частувати ним харків’ян у самому центрі міста, щоб залучені кошти донатити на військо.
До створення борщу по-харківськи долучилась навіть зірка світової премії Сестра Зеф, яка не без пригод на кордоні дісталась до України з Пакистану. Володарка титулу найкращої вчительки планети чистила й нарізала бурячки з такою майстерністю, наче борщ — то і її фірмова страва! Хоча поділилась з нами, що вдома найбільше полюбляє «бір’яні» (Pakistani Biryani) — ароматна страва з рису басматі, м’яса, томатів та великої кількості спецій. Під час «борщової естафети» для фіналістів нинішнього сезону Сестра Зеф поспілкувалась і з журналісткою Освіторія.Медіа — тож чекайте на ексклюзив незабаром.
уроки для незнайомих учнів у ліцеї Пулюя, зустріч із Андрієм Садовим і мозковий штурм на тему результатів PISA в Україні
Фінальний день асесмент-центру присвячений відкритим урокам в ліцеї Пулюя. Фіналісти працювали в парах із незнайомими учнями, а теми уроків дізналися під час жеребкування напередодні ввечері.
Після частування борщем у кафе з милою назвою «Каструлька» в ліцеї Пулюя фіналісти поспішали на зустріч із мером Львова у його особистий кабінет у Ратуші.
— Сьогодні освіта виживає виключно через таких лідерів, як ви, які на собі все витягують. Ви серце вириваєте там, де перебуваєте, я це прекрасно розумію. Тому на вас великі сподівання, — розповів міський голова Андрій Садовий під час зустрічі з ТОП-десяткою педагогів і сестрою Зеф. Переможниця світової премії додала трохи власних одкровень у цю важливу зустріч:
— Я народилася, щоб бути вчителем. Я вирішила збудувати школу для дітей, бо хотіла дати їм можливість, безпеку, відповідальність і простір, де вони можуть почуватися захищеними, де їх слухають і де вони відчувають, що мають можливість думати масштабно та щось змінювати у своєму житті. Тому я вирішила збудувати школу, де немає дискримінації і де ми не питаємо дітей, хто вони та звідки прийшли.
Ми тільки питаємо про їхні потреби. Я присвятила своє життя цим жінкам і дітям, які інколи не мають надії. Тому я даю їм безкоштовну освіту. Ми також навчаємо молодих жінок, які не могли б отримати освіту. Бо в Пакистані 22,5 мільйона дітей ніколи не мають шансів піти до школи. І лише 48 % дівчат і 52 % хлопців отримують освіту. Тому, знаєте, є багато роботи!
Після усіх випробувань і зустрічей фіналісти попрямували до готелю, де відбувався ще один «мозковий штурм», цього разу на тему українських результатів PISA. Очільниця УЦОЯО Тетяна Вакуленко запропонувала вчителям поміркувати, яких змін потребують наші школи, громада і МОН, якщо розбирати кожну з проблем, підсвічених дослідженням OECD, прицільно.
«Хух, ми справились!!!» — усміхаються один одному вчителі, виходячи з конференц-зали після фінальних презентацій та всіх випробувань.
Тим часом за кадром залишились десятки теплих обійм і слів підтримки, з якими фіналісти ТОП-10 підходили один до одного. Багато хто домовився про гостину, хтось знайшов завзятих однодумців і почерпнув добру кишеню ідей. А хтось зізнався, що залишить Львів, маючи в серці нових друзів і подруг. Ось дещо навіть піддивились із думок у фіналістки Світлани Меркулової:
— Найцінніше — я їду з асесмент-центру не лише з досвідом нових випробувань. Я їду з новими людьми, новими ідеями, новою вірою в силу вчительської спільноти й дуже теплим відчуттям: ми точно знайшли одне одного не випадково. Дякую за ці три дні, які стали значно більшими, ніж просто етап премії. Це було про людей. Про підтримку. Про сміливість. Про освіту. Про майбутнє. І про тих, хто щодня його створює.
А хто в журі премії Global Teacher Prize Ukraine 2026?
💫 Засновниця Освіторії та премії Global Teacher Prize Ukraine Зоя Литвин
💫 Ведуча ТСН, інтервʼюерка й незмінна кураторка премії Наталія Мосейчук
💫 Директорка навчально-наукового інституту «Академія вчительства» Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Ольга Виговська
💫 Директорка Українського центру оцінювання якості освіти Тетяна Вакуленко
💫 Переможець Global Teacher Prize Ukraine 2025, учитель біології Харківського наукового ліцею «Обдарованість» Руслан Шаламов
💫 Голос молодого покоління: Святослав Чуба, координатор Учнівського парламенту Львова та голова проєктного комітету Студентського уряду ЛНУ імені Івана Франка
💫 Переможниця світової премії Global Teacher Prize 2023 Сестра Зеф — учителька з Пакистану, чий шлях в освіті розпочався у 13 років, коли вона заснувала власну школу у дворі свого будинку. Дітей навчала безкоштовно, а щоб фінансувати навчання — важко й наполегливо працювала.
Хто переможе і де подивитись церемонію нагородження Global Teacher Prize Ukraine?
Імʼя найкращого вчителя країни оголосять в етері телемарафону «Єдині новини» 3 жовтня, у Всесвітній день учителя.
Премію для вчителів Global Teacher Prize Ukraine організовує Освіторія за підтримки Міністерства освіти і науки України, національної едьютейнмент-платформи актуальних знань та навичок Дія.Освіта, ЮНІСЕФ, Антикорупційної ініціативи Європейського Союзу в Україні (EUACI), ІТ-компанії SoftServe, фармацевтичної компанії Biopharma, Фундація Кредобанку, KSE Foundation і Talents for Ukraine, компанії Uklon. 1+1 media виступає генеральним медіапартнером, а платформа кіно і телебачення Київстар ТБ, Суспільне Мовлення, Українська правда, hromadske, медіамережа «Вікно Відновлення», медіа позитивних новин та історій ШОТАМ, медіа «Лачен пише», ProKyiv, ProDnipro, Культурні сили України — об’єднання діячів культури, що підтримує Сили оборони України, та інформаційні партнери Sensy Buro і Teenergizer забезпечують інформаційну підтримку. Незалежним консультантом з перевірки прозорості та правильності процесу відбору національної премії Global Teacher Prize Ukraine виступає компанія PwC в Україні.
Теги
Підписуйтесь на щомісячний дайджест від Освіторії
Статті, новини, можливості щомісяця та без спаму.
Натискаючи кнопку «Підписатися», ви підтверджуєте, що погоджуєтеся з нашими Умовами використання.
