Дослідження 7 Вересня 2026

Чому підлітки обирають ШІ, а не людину для спілкування: ризики чатботів для дітей

# безпека дітей в інтернеті # дослідження штучний інтелект # ШІ освіта

ШІ чатботи почали вигравати конкуренцію у живої людини. Світові дослідження доводять: сучасні підлітки та діти все частіше обирають для спілкування ШІ, а не людину. Чому діти звертаються по психологічну допомогу до чатботів і не кажуть про це дорослим? Що таке універсальні та «терапевтичні» чатботи? Які три найважливіші ризики ШІ-чатботів для дітей та у якій ролі ШІ-чатбот може допомогти? ШІ-експерт Максим Валін пояснює це в матеріалі та дає поради, як говорити з підлітками про використання ШІ-бота для психологічної підтримки.

Максим Валін

AI-архітектор і тренер із практичного та відповідального використання штучного інтелекту, співавтор рекомендацій Міністерства цифрової трансформації України «Від ШІ-асистентів до ШІ-агентів», національний консультант Ради Європи

Цього навчального року до школи пішли 3,5 мільйона українських дітей. Очно навчаються близько 2,2 мільйона, а ще близько мільйона — змішано або дистанційно. Для сотень тисяч українських дітей нині спілкування — це вікно в застосунку. Емпатія, вміння слухати, здатність витримати чужу паузу, навіть звичка дивитися людині в очі — усе це формується тільки в живому середовищі. Через екран — аж ніяк. Ми зростили покоління, для якого говорити з людиною про важке — не природна дія, а навичка, якої їх ніхто не встиг навчити.

І це сталося ще до того, як з’явився ChatGPT. Штучний інтелект не створював цієї самотності. Він просто зайшов у вже готову порожнечу й виявився в ній єдиним, хто завжди відповідає. Поговорімо про те, як влаштований сам інструмент «ШІ», чому він поводиться саме так і які рішення школа ухвалює вже зараз, часто про це не здогадуючись.

Діти активно використовують ШІ для навчання і психологічної допомоги, але не кажуть про це дорослим

У червні 2026 року в JAMA Pediatrics вийшло національно репрезентативне дослідження RAND: 19,2 % підлітків і молодих людей у США 12–21 року зверталися до ШІ-чатботів по пораду щодо психічного здоров’я. Кожен дванадцятий робить це щонайменше раз на місяць. Але найважливіша цифра інша. 63,3 % дітей не сказали про цей досвід нікому. Автори наголошують: це відбувається повністю поза полем зору батьків і фахівців. Ширші дані ще промовистіші: 72 % підлітків хоча б раз взаємодіяли з ШІ-компаньйонами. За даними Pew Research Center, 12 % американських тинейджерів використовують чатботи саме для емоційної підтримки. Чи вважають їхні батьки це прийнятним? Лише 18 %.

🇺🇦 96,9 % школярів користуються ШІ, але лише 15,1 % стабільно говорять про це вчителям.

Український зріз показує ідентичний патерн. Дослідження Освітньої фундації «МрійДій», про яке писала «Освіторія» показало, що 96,9 % школярів користуються ШІ, але лише 15,1 % стабільно говорять про це вчителям. А опитування Малої академії наук серед понад 27 тисяч учнів і педагогів додає: майже 58 % учнів не знають про жодні правила щодо ШІ у своїй школі.

Технологія — всюди. Правил — немає. Розмови з дорослим — теж немає. Перше національне дослідження саме українського досвіду, з вибіркою 7 000 підлітків, батьків і педагогів, стартувало навесні 2026 року. Проте на результати цього дослідження ще доведеться почекати.

Чому ШІ-боти почали вигравати конкуренцію в живої людини?

Липневий дослідницький меморандум Hopelab і Center for Digital Thriving Гарвардської вищої школи освіти надає дані про те, що молоді люди віддають перевагу чатботу зовсім не тому, що поруч немає співбесідників. Так відбувається, бо… бот здається їм безпечнішим, добрішим і компетентнішим. Він не втомлюється, не оцінює, не переказує іншим, а ще у нього не буває «поганих днів» і запитань на кшталт «а чому ти раніше не сказала?»

Автори роблять висновок, про який нам варто замислитись: якщо ми зосередимося виключно на обмеженнях, не розібравшись, чому бот виграє цю конкуренцію, то ризикуємо відштовхнути підлітків ще далі й залишити їх без опції «пошук допомоги від дорослого, якому довіряєш». У цьому моменті український контекст дещо засмучує. За даними освітнього омбудсмена Надії Лещик, 25 % міських і 60 % сільських шкіл працюють без практичного психолога. А там, де фахівець є, на нього припадає в середньому 400 учнів. Ставка залежить від кількості дітей, і часто чим менша й потенційно вразливіша школа, тим менше в ній підтримки.

Потреба психологічної допомоги для дітей тільки зростатиме. За даними соціологічної групи «Рейтинг» і ЮНІСЕФ, восени 2024 року високий або підвищений рівень стресу мали 27 % українських дітей, а в жовтні 2025-го уже 37 %. Найбільше — у дівчат 10–13 років. Проста арифметика: попит зростає, пропозиція живої допомоги — ні, а поруч цілодобово є безкоштовний співрозмовник. Не треба бути психологом, щоб передбачити, до кого звернеться дитина. І ні, ШІ тут не конкурує зі шкільним психологом. ШІ заповнює прогалини у закритті психологічних потреб дітей і підлітків.

Універсальні та терапевтичні ШІ-боти: чи справді вони помічні?

Спеціалізовані терапевтичні боти. У 2025 році в NEJM AI опублікували перше рандомізоване контрольоване дослідження генеративного ШІ-чатбота для психічного здоров’я — Therabot від Дартмутського коледжу. Результати вражають: значне зменшення симптомів депресії й тривожності, а робочий альянс користувачі оцінили на рівні, порівнянному з людським терапевтом.

Але деталі важать більше за заголовок. Вибірка — 210 дорослих. Контрольна група — лист очікування, тобто люди, які не отримували взагалі нічого. Therabot — дослідницький прототип під наглядом науковців, а не застосунок, який можна завантажити. Опоненти в листі до редакції вказали на методологічні проблеми, зокрема на некоректність перенесення шкали терапевтичного альянсу з людських стосунків на машину.

Універсальні чатботи, якими насправді користуються діти. І це інша історія. Дослідження RAND показало: на запити крайніх рівнів ризику моделі реагують передбачувано, але в «сірій зоні» середнього ризику поводяться непослідовно. Common Sense Media зафіксувала, що захисні механізми слабшають у довгих розмовах — тобто саме в тому сценарії, на який ці продукти й оптимізовані. А дослідження липня 2026 року виявило: після хвилі позовів компанії добре залатали тему обговорення суїциду й самоушкодження, але щодо розладів харчової поведінки, вживання речовин чи ПТСР захист все ще лишається дірявим.

Американська психологічна асоціація у своїй настанові щодо генеративних чатботів формулює це без пом’якшень: більшість цих технологій не створювалися для клінічної роботи, не мають наукової валідації та адекватних протоколів безпеки. Ліцензований фахівець має професійну етику, підготовку, обов’язок повідомити про загрозу і наглядовий орган. Чатбот не має нічого з цього.

Три найважливіші ризики ШІ-ботів для дітей

Про ризики ШІ прийнято говорити або надто загально («чат джіпіті може дати шкідливу пораду»), або надто технічно. Варто виділити три ризики, які прямо стосуються дитини й дорослого поруч.

! Перший — згідливість. Модель оптимізована на те, щоб розмова тривала, а користувач лишався задоволеним. Тому вона схильна «підтакувати». Дорослий друг скаже «мені здається, ти зараз несправедлива до мами». Бот радше погодиться з вами. Для підлітка, який будує картину світу, співрозмовник, що ніколи не заперечує, — це не підтримка, а дзеркало, яке підсилює те, що вже є.

! Другий — розмова замість дії. Бот справді знімає напругу: після двадцяти хвилин переписки о другій ночі стає легше, і дитина засинає. Але ситуація, через яку було важко, не змінилася. Булінг у класі не припинився, конфлікт удома не розв’язався. Полегшення без зміни обставин може працювати як анестетик: біль минув, тому по допомогу вже наче й не треба. Найгірший сценарій — не той, де бот скаже щось погане. Найгірший — той, де він скаже щось достатньо хороше, щоб дитина не пішла до людини.

! Третій — дані. Розмова з практичним психологом захищена професійними нормами. Розмова з комерційним чатботом не захищена нічим: це просто текст на чужому сервері, в іншій юрисдикції, з умовами використання, яких ніхто не читав. Дитина розповідає про сім’ю, страхи, стосунки — і не має жодного уявлення, де це опиниться.

Світ уже реагує на це, але реактивно, а не завчасно. Character.AI восени 2025 року закрив користувачам до 18 років відкриті розмови з персонажами, а в січні 2026-го компанія разом із Google пішла на врегулювання позовів родин підлітків. Штат Невада законом прямо заборонив ШІ підміняти шкільного консультанта чи психолога. Усі ці зміни з’явилися після трагедій і судів. Не до них.

То у яких ролях ШІ помічний, а в яких може нашкодити?

Роль 1

Розвантаження дорослого

Шкільний психолог витрачає величезну частку часу на документи, плани, звіти, підготовку матеріалів до батьківських зборів. Це саме та рутина, де ШІ дає реальний виграш і де ціна помилки низька. Годину, звільнена від паперової бюрократія, може бути витрачена на дитину. Це і є найчесніший внесок ШІ в психологічну підтримку — непрямий.

Роль 2

Пояснити дитині, як влаштований її співрозмовник

Підліток має розуміти, чому бот із ним погоджується. І геть не тому, що правий, а тому, що так спроєктований. Дитина, яка знає про схильність моделі підтакувати, інакше «зчитуватиме» її підтримку.

Роль 3

Тренажер для дорослих

Ось де ШІ недооцінений найбільше. Дорослі можуть прорепетирувати «складні» розмови на ті чи інші теми зі штучним інтелектом, а потім розібрати її з живим фахівцем (до прикладу, зі шкільним психологом) на предмет виявлення можливих «багів». Це незатратно і ефективно, адже в цьому випадку ШІ попрацює з дорослим, а не з дитиною.

А роль, якої бути не повинно, — ШІ як «психологічний радник» в закладі освіти (у будь-якому прояві).

Як говорити з дітьми й підлітками про використання ШІ-бота для психологічної підтримки

✔ Питайте прямо і спокійно, без претензій. Автори дослідження JAMA Pediatrics радять дорослим ставити прості запитання:

— Буває, що ти пишеш ШІ, коли тобі важко? Що зазвичай питаєш? Чи казав він колись щось, від чого стало гірше?

Метою є не заборона, а проговорення практики використання ШІ-бота. Дитина, яка одного разу почула, що про ці речі можна говорити відкрито й без осуду, наступного разу більш охоче поділиться з дорослими.

✔ Не соромте. Реакція «ти що, з роботом розмовляєш?» гарантовано закриває тему назавжди.

✔ Поговоріть з класом про згідливість моделі. Один урок, на якому учні разом спостерігають у реальному часі, як бот змінює позицію під тиском співрозмовника, дає більше розуміння, ніж десять заборон.

✔ Домовтеся про безпеку передачі даних. Якщо педагог чи психолог використовує ШІ в роботі, потрібне чітке розуміння, що у таких бесідах не повинно бути жодних деталей, за якими можна впізнати конкретну дитину. Ані імені, ані деталей про клас, ані фрагментів діалогів.

Тому питання, про яке школам варто замислитись вже зараз, звучить не «дозволяти чи забороняти». Воно звучить так: чи є в цієї дитини жива людина, до якої можна дотягнутися так само легко, як до застосунку? Якщо ні — жодні правила щодо ШІ проблеми не розв’яжуть. Якщо так — ШІ стане тим, чим і має бути: інструментом, який звільняє дорослому час на розмову.

Корисні контакти

Якщо ви або ваша дитина потребуєте підтримки: 7333 — Lifeline Ukraine, лінія запобігання суїцидам (цілодобово, безкоштовно); 116 111 — Національна дитяча гаряча лінія «Ла Страда-Україна». Ця стаття не є медичною чи психологічною консультацією.

У статті використано джерела:

2025–2026 рр.: JAMA Pediatrics (червень 2026), RAND, Hopelab & Harvard CDT (липень 2026), Pew Research Center (лютий 2026), NEJM AI (2025), APA Health Advisory, дослідження МАН та фундації «МрійДій» (2026), дані «Рейтинг»/ЮНІСЕФ, LIGA.net (2026).