Контролюють кожен крок учителя: 6 токсичних рішень директорів, які «тягнуть» школу в минуле
Освітній консультант урядів і міністерств Аррі Покка завітав на фестиваль «Вчителі майбутнього» у Львові, щоб поділитись досвідом багаторічної праці директором у школах Фінляндії. Тож який він, «справді хороший директор»? Для чого потрібна школа сучасним дітям? Які токсичні рішення директорів «тягнуть» вашу школу в минуле? І, зрештою, чому й директорам, і вчителям не варто прагнути бути супергероями на своїх робочих місцях? Записали для вас велику бесіду про цінності освіти і роль освітніх лідерів.
Спікер
Аррі Покка,
Виконавчий директор Finnish Education Institute Ltd.
Про мовця:
✓ Колишній президент Асоціації директорів шкіл Фінляндії та Міжнародної конфедерації директорів шкіл.
✓ Понад чверть століття управляв великими школами та брав участь у формуванні освітньої політики Фінляндії.
✓ Консультує уряди, міністерства та школи різних країн щодо впровадження принципів фінської освіти — від довіри й автономії вчителя до сучасних підходів до управління школою.
«Школа має дати дитині віру в те, що майбутнє може бути кращим, ніж наше «сьогодні»
Освіта пустила коріння у моє життя і у мою родину: я сам багато років директорував у школах у Фінляндії, моя дружина працювала директоркою школи, і обидві доньки також стали вчительками. Я переконаний, що небагато професій працюють із майбутнім так тісно й опосередковано, як освіта. Ми працюємо з молодими людьми, які згодом стануть дорослими й будуватимуть майбутній світ. А це означає, що певною мірою й ми самі є творцями майбутнього. Якщо молоді люди не вірять у майбутнє, якщо не бачать у ньому для себе місця, це дуже сумно. І наше завдання — навіть тоді, коли це непросто, допомагати дітям зберігати цю віру. А ще дати відчуття, що життя може бути добрим, і що попереду, безсумнівно, є можливості. І що світ може ставати кращим. Якщо ж ми лише повторюватимемо: «Нічого не можна змінити», «Усе погано», то дуже швидко почуємо ці самі слова вже від наших учнів.
За ці десятиліття ми побачили безліч змін в освіті. А проте, коли ми говоримо про будь-які зміни, важливо пам’ятати: ми завжди перебуваємо всередині цих змін. Один відомий фінський письменник сказав, що «ми живемо в час, коли зміни стали найбільш помітними». Освіта теж у постійному вирі змін. До прикладу, ми сьогодні живемо у світі, де дуже легко отримати ГОТОВУ відповідь на будь-що. Достатньо лише натиснути одну кнопку, дати один запит. Інформація стала надзвичайно доступною. Саме у цей турбулентний час школам потрібно дуже уважно замислитися, що в наступне десятиліття вирішальними навичками стануть:
— критичне мислення;
— медіаграмотність;
— уміння аналізувати інформацію;
— розрізняти факти, судження, фейки;
— вміння формулювати власні ідеї.
Війна матиме сильний вплив на нове покоління дітей в Україні. Але й на моє покоління війни також впливали чимало! Брат мого батька загинув 1944 року, воюючи проти Радянського Союзу. Коли я приїхав до України, то побачив, що історії багатьох українських родин дуже схожі: їхні батьки й діди також пережили війну. Моє покоління виросло з відчуттям, що війна десь поруч, але водночас ми вірили, що житимемо в іншу епоху — епоху миру. На жаль, це виявилося не зовсім так, і сьогодні Європа вже не є мирним континентом. І це один із найбільших викликів для наших дітей. Як пояснити їм, що школа має сенс? Що освіта — це не лише отримання знань, а й навчання того, як бути людиною?
Так, світ стає дедалі складнішим і продовжує швидко змінюватися. Тож я глибоко переконаний: одна з найважливіших місій сучасної школи — давати дітям віру в майбутнє. Віру в те, що майбутнє може бути кращим. Що вони не просто споживатимуть інформацію, а стануть людьми, які змінюватимуть власне життя і світ навколо себе.
У Фінляндії саме директор «перекладає» зрозумілою мовою освітні концепції для педагогів
Яка найважливіша частина роботи директора школи? На мою думку, це вміння не просто мати власне бачення освіти, а допомогти втілити його в життя. Адже директор перебуває між тими, хто формує освітню політику, і тими, хто щодня працює з дітьми — учителями та учнями. Це надзвичайно відповідальна позиція. Не знаю, чи так само це працює в Україні, але у Фінляндії освітні концепції іноді настільки складні, що їх непросто зрозуміти навіть фахівцям. І якщо директор не «перекладе» концепції зрозумілою мовою для педагогів, вони просто не зможуть втілити їх у своїй щоденній роботі.
Тому я часто кажу, що директори — це своєрідні перекладачі. Вони переносять великі ідеї в площину щоденної практики. Водночас найкраще бачення директора зовсім не те, яке очільник закладу освіти сам придумав, — найкраще бачення те, яке він розділяє разом зі своєю командою. Знаєте, я зустрічав чимало директорів-візіонерів. Але іноді вони настільки далеко випереджали свої колективи, що вчителі могли бачити лише їхню спину. Директор ішов уперед, а його команда навіть не розуміла, куди саме той рухається! Тож комунікація і спільна робота «директор+вчитель» — одна з найважливіших складових ефективного лідерства.
6 токсичних рішень директорів, які «тягнуть» вашу школу в минуле
Пам’ятаєте телефони з великими знімними слухавками й кружальцем-диском для набору? Якщо людина не відповідала, ви просто клали слухавку. Жодних сповіщень про пропущені дзвінки, жодних повідомлень про те, що хтось намагався з вами зв’язатися. Сьогодні таке майже неможливо уявити. Якщо ви не відповідаєте на повідомлення, хтось обов’язково напише вам ще раз — можливо, навіть великими літерами: «Чому ти не відповідаєш?» А молоді люди сьогодні взагалі майже не телефонують. Моя молодша дитина завжди каже мені:
— Тату, будь ласка, не телефонуй. Коли ти телефонуєш, я одразу думаю, що сталося щось дуже погане. Просто напиши повідомлення. І це дуже показово. Наше життя змінилося. Змінилися й наші способи спілкування. Давайте розберемось, які практики у наших школах у 2026 році точно варто залишити позаду й більше до них не повертатись? Які токсичні рішення директорів тягнуть школу назад, а ви цього можете навіть не помічати?
1
Надмірна централізація в школі
Ідея, що існує певний центр, де зосереджені всі знання, а школи лише отримують готові вказівки, більше не працює. Нам потрібно більше співпрацювати. Потрібен постійний діалог між тими, хто ухвалює рішення, і тими, хто щодня працює в школі. Мені також здається, що настав час відмовитися від уявлення про школи як про кораблі, які просто дрейфують за течією. Ми не повинні плисти туди, куди нас несе течія. Ми маємо самі обирати свій курс. Ми не просто виконуємо чиїсь накази, а й беремо лідерство на себе.
2
Відкладання складних рішень «на потім»: «може, хтось інший це зробить»
Я думаю, що всі хороші директори розуміють одну просту річ. Якщо постійно думати: «Можливо, це зробить хтось інший», або «Я міг би це зробити, але в мене зараз надто багато інших справ», — дуже легко знайти сотні причин нічого не робити. Це підхід нам також потрібно залишити в минулому. Наша професія вимагає іншого. Ми маємо бути сміливими. Маємо підтримувати своїх учителів. Маємо бути людьми, які готові брати на себе найскладніші виклики. І наше завдання — зробити все можливе, щоб учителі могли продовжувати свою роботу навіть у найважчі часи.
3
Страх директорів ухвалювати власні рішення й захищати цінності школи, коли батьки чинять тиск
Недарма саме слово «директор» походить із латини й означає людину, яка йде попереду. Ми не повинні стояти за спинами вчителів і лише вказувати, що їм робити. Наше місце — попереду. Саме так і проявляється справжнє лідерство.
Сьогодні ця роль стала ще помітнішою, ніж будь-коли раніше. Люди живуть у тривозі, а отже, й очікувань від школи стає дедалі більше. Особливо це стосується батьків. Якщо директор ухвалює якесь рішення, він може бути майже впевнений: з’явиться десять або п’ятнадцять запитань, чому це зроблено саме так. І часто запитання звучить так: «Чому це рішення стосується саме моєї дитини?» Сьогодні в суспільстві дедалі сильніше проявляється індивідуалістичний підхід. Не знаю, наскільки це характерно для України, але у Фінляндії батьки стали значно вимогливішими, ніж були десять, двадцять чи тридцять років тому, коли я лише починав працювати директором. Тоді майже ніхто не ставив під сумнів рішення школи. Люди більше довіряли педагогам і дирекції. На жаль, ця довіра поступово зменшується. Саме тому сучасним директорам особливо потрібна мужність. Вони мають не боятися ухвалювати власні рішення, формувати культуру своєї школи й захищати ті цінності, на яких вона тримається. Адже саме шкільна культура є тим, що потрібно берегти найбільше.
4
Небажання директора брати в команду людей, які в окремих питаннях розумніші за нього
Якщо ви директор — вам потрібні сильні заступники. Потрібні вчителі, які готові брати на себе відповідальність. Потрібні навіть самі учні, які можуть давати вам зворотний зв’язок. Лідерство — це не те, що можна утримувати лише у власних руках: його потрібно поширювати. Я завжди вважав, що успішний директор має поруч людей, які в окремих питаннях розумніші за нього, тож якщо ви хороший керівник, то найматимете вчителів, які сильніші за вас у своїх предметах. І саме тоді побачите розквіт своєї школи! Якщо ж директор переконаний: «Я найкращий, а всі інші мають бути слабшими за мене», така школа навряд чи розвиватиметься.
4
Надмірне захоплення персоналізацією навчання
Сьогодні багато говорять про персоналізацію освіти, про індивідуальні освітні траєкторії, про реформування навчального процесу. Я підтримую ці зміни. Але дуже сподіваюся, що, персоналізуючи навчання, ми не втратимо його соціальний вимір. Ми не повинні виховувати людей, які існують лише у власному світі. Маємо допомогти кожній дитині залишатися частиною спільноти, навчитися жити й працювати серед інших людей, бо соціальні навички та вміння співпрацювати будуть одними з найважливіших компетентностей у майбутньому.
5
Намагання постійно контролювати вчителя
Вчителі складають кістяк будь-якої школи. І саме ці люди не потребують постійних пояснень чи контролю з боку директора. Адже директорська роль в іншому: забезпечити команду необхідними ресурсами, допомогти визначити спільний напрям розвитку й створити умови, у яких учителі зможуть реалізувати свій професіоналізм.
Якщо ви любите чи хоча б трішки поважаєте джаз — обов’язково послухайте Майлза Девіса, він один із найвидатніших джазових музикантів світу. У своїй книжці я якось написав, що директор школи більше схожий на лідера джазового ансамблю, ніж на диригента симфонічного оркестру. Чому? У симфонічному оркестрі диригент визначає все: коли вступають скрипки, коли духові, а коли ударні. Усі музиканти точно виконують його вказівки. А ось джаз працює геть інакше. Там є спільна мелодія, але всередині неї кожен музикант отримує простір для власного соло, для імпровізації. Водночас лідер ансамблю постійно тримає загальний ритм, задає напрям і в потрібний момент повертає всіх до спільної композиції. Мені здається, саме так має працювати й директор школи. Наше завдання не контролювати кожен крок учителя, створити умови, у яких сильні педагоги можуть проявити свої найкращі професійні якості, експериментувати, розвиватися, знаходити власні рішення.
Але водночас директор має допомагати команді не втрачати спільний курс. Саме він задає ритм розвитку школи, підтримує спільне бачення й допомагає повертатися до нього тоді, коли це необхідно. Так само і з учнями. Ми маємо давати їм достатньо свободи для власного розвитку, але не залишати їх без орієнтирів. Свобода потребує відповідальності, а лідерство — балансу між довірою та підтримкою. Ось у цьому, на мою думку, і полягає справжня роль директора сучасної школи.
6
Керування процесами лише через документи і лінь у залученні партнерів для школи
Сучасна школа дедалі більше працює з різними партнерами — від державних установ до громадських організації, представників бізнесу та місцевих громад. І тут також проявляється лідерство директора: він або лінується і прикривається «важливими справами» або відкриває двері для нових партнерств, шукає можливості для співпраці, будує мережу контактів.
У цьому сенсі директор дедалі більше нагадує керівника сучасної компанії, який постійно шукає нові можливості для розвитку своєї організації. Він не сидить увесь день у кабінеті, керуючи процесами лише через документи — він більше працює із зовнішнім світом.
«Не прагніть бути супергероями»: Ще 5 крутих цитат від Аррі Покка для вчительського і директорського натхнення
1
Емпатія, цінності та соціальна взаємодія — найважливіші речі, які ми можемо передати нашим учням
Саме вони допомагають ставати хорошими лідерами. Сьогодні всі говорять про штучний інтелект, цифровізацію та нові технології. Але навіть у цю епоху саме людські цінності, емпатія й уміння взаємодіяти залишатимуться найважливішими. Все вирішує звичайна комунікація між людьми. У майбутньому нам усе одно доведеться жити поруч, працювати разом і будувати спільноти.
2
Дайте можливість діяти тим, хто прагне змін і не інвестує свій час у тих, хто має «отруту» всередині
Як директор я переконався ще в одному. Якщо у вашій школі є вчителі, які прагнуть змін, — дайте їм можливість діяти. Дайте їм інструменти, підтримку, простір для успіху. Саме такі люди здатні змінювати школу й надихати інших.
Водночас майже в кожному колективі є люди, які постійно налаштовані негативно. Моя порада: не витрачайте сили на спроби їх змінити. Це дуже непросто, а часто й просто неможливо. Такі люди можуть наповнити песимізмом цілу вчительську, але це не означає, що саме вони мають визначати атмосферу в школі. Натомість варто інвестувати свій час у тих, хто готовий рухатися вперед. Саме вони стануть рушіями змін. Не тому, що всі інші погані, а тому, що енергія директора — обмежений ресурс, і її потрібно вкладати туди, де вона принесе найбільшу користь. За двадцять років роботи директором я зрозумів одну просту річ. Я надто довго намагався переконати тих, хто не хотів змінюватися. Зрештою усвідомив: у мене більше немає на це часу. Моє завдання це підтримувати людей, які готові будувати школу майбутнього.
3
Вчителі і директори — зовсім не супергерої
Важлива річ, яку варто пам’ятати — ви не є супергероями. Не прагніть бути супергероями. Коли ви працюєте, іноді варто зупинитися, прислухатися до себе й запитати: наскільки добре я почуваюся? Чи добре я виконую свою роботу? Чи я щасливий? Чи достатньо дбаю про своє здоров’я? Я бачив директорів і вчителів, які повністю віддавали своє життя школі. Але настає момент, коли ви переходите межу: виснажуєтеся, починаєте почуватися погано. І тоді це неминуче впливає на людей поруч. Вони теж починають відчувати цей тягар. Найгірше, що ви приносите його додому, до своєї сім’ї, дружини чи чоловіка, дітей. Так негатив накопичується, мов снігова куля.
Дуже важливо вчасно сказати собі: «Стоп. Я зробив усе, що міг. І цього достатньо». Якщо комусь здається, що цього замало, це не означає, що ви повинні виснажувати себе ще більше. Ви теж маєте право на відпочинок. Ви теж повинні піклуватися про себе, особливо коли працюєте в професії, яка щодня забирає стільки сил.
4
Будьте терплячими: зміни в освіти це марафон
В освіті нічого не відбувається швидко. Це не забіг на сто метрів, це марафон. Якщо ми хочемо змінити систему освіти, то справжні результати побачимо, можливо, через десять чи п’ятнадцять років. Ми не побачимо їх за п’ять чи навіть за шість років. І якщо щось не спрацює, то виправляти це ми теж почнемо лише через певний час. Сподіваюся, що люди, які формують освітню політику, також це розуміють.
5
Я теж уважно стежу за тим, як розвиваються ШІ і технології. Але водночас ми весь час повертаємося до найпростішого питання: що означає бути людиною? Бо ж технології змінюються миттєво, і якщо подивитися на темпи розвитку інновацій, то вже за п’ять років вони будуть зовсім іншими, ніж сьогодні. Натомість речі, які лежать в основі людського життя — взаємини, довіра, співпраця, соціальна взаємодія залишаться незмінними. Саме тому ми маємо ще більше уваги приділяти тому, що передаємо нашим учням. Насамперед вони мають вирости хорошими людьми. Так, їм потрібні сучасні компетентності, вони повинні вміти працювати з технологіями та штучним інтелектом. Але не менш важливо, щоб вони були щасливими, відповідальними й людяними.
Теги
Підписуйтесь на щомісячний дайджест від Освіторії
Статті, новини, можливості щомісяця та без спаму.
Натискаючи кнопку «Підписатися», ви підтверджуєте, що погоджуєтеся з нашими Умовами використання.
