ЮНЕСКО закликає країни переглянути ставлення до вчителів-біженців і розглядати їх не як тимчасовий гуманітарний ресурс, а як частину світової педагогічної спільноти. Про це йдеться в оглядовій статті «Teaching through displacement: Why refugee teachers are key to solving the global teacher shortage», опублікованій за підсумками спільного вебінару ЮНЕСКО та International Task Force on Teachers for Education 2030.
Матеріал узагальнює дискусію між освітянами, дослідниками та представниками міжнародних організацій про те, як підтримка вчителів-біженців може допомогти країнам одночасно розв’язувати дві проблеми — забезпечувати освіту для дітей у кризових умовах і долати гостру нестачу педагогічних кадрів.
Глобальний дефіцит учителів і невикористаний потенціал
У центрі уваги авторів — висновки нещодавнього Глобального звіту про вчителів, підготовленого ЮНЕСКО та Teacher Task Force. Згідно з оцінками організацій, до 2030 року світові системи освіти потребуватимуть ще 44 мільйони вчителів. При цьому понад половина цієї потреби пов’язана із заміною тих, хто залишає професію.
На цьому тлі, зазначають учасники вебінару, тисячі кваліфікованих учителів, які були змушені покинути свої країни через війни та конфлікти, залишаються поза національними системами освіти через проблеми з визнанням дипломів, сертифікацією або працевлаштуванням.
Про які країни йдеться
Стаття спирається переважно на досвід країн Африки, які приймають великі групи біженців.
Одним із головних спікерів став Аламіс Діко — учитель із Малі, який після вимушеного переселення працює в Мавританії. Він розповів про труднощі, з якими стикаються педагоги-біженці: нестабільну зайнятість, низькі виплати та відсутність чітких механізмів професійного визнання.
Своїм досвідом також поділилася Маргарет Атто — учителька-біженка в Уганді. Вона наголосила на особливій ролі таких педагогів у багатомовних класах, де вони допомагають долати мовні та культурні бар’єри між учнями й освітньою системою.
Окремо у статті розглядаються приклади Кенії та Замбії. У Кенії вчителі-біженці становлять значну частину педагогічного персоналу в таборах для біженців, однак досі мають обмежений доступ до професійної підготовки та сертифікації. У Замбії тестують механізми оцінювання кваліфікацій для людей, які втратили документи під час переміщення.
Чому вчителі-біженці важливі для шкіл
Організація наголошує, що вчителі-біженці виконують значно ширшу роль, ніж просто викладання предметів.
Вони:
- працюють із дітьми, які пережили травму війни чи вимушеного переселення;
- допомагають долати мовні та культурні бар’єри;
- виступають посередниками між школою та громадами біженців;
- мають досвід роботи в багатомовних і мультикультурних класах.
Особливо це помітно у країнах Східної Африки, де педагоги-біженці становлять значну частину освітнього персоналу в таборах та громадах, що приймають переселенців.
Які проблеми бачать експерти
За результатами досліджень, представлених під час вебінару, багато вчителів-біженців мають повноцінну педагогічну освіту та значний професійний досвід. Проте вони часто не можуть працювати за спеціальністю через бюрократичні перепони.
Серед головних бар’єрів називають:
- невизнання дипломів і кваліфікацій;
- складні процедури сертифікації;
- втрату документів під час переміщення;
- правові обмеження щодо працевлаштування;
- короткострокові контракти та низьку оплату праці.
На думку учасників дискусії, саме ці чинники призводять до того, що країни одночасно стикаються з дефіцитом учителів і не використовують потенціал уже підготовлених фахівців.
Від «паралельних систем» до інтеграції
Одним із головних меседжів ЮНЕСКО стала необхідність переходу від тимчасових гуманітарних механізмів до повноцінної інтеграції вчителів-біженців у державні освітні системи.
Для цього організація пропонує:
- спрощувати процедури визнання дипломів;
- створювати спеціальні шляхи сертифікації;
- забезпечувати доступ до педагогічної перепідготовки;
- визнавати попередній професійний досвід;
- включати вчителів-біженців до державної кадрової політики.
Як приклад наводиться інструмент UNESCO Qualifications Passport, який допомагає оцінювати кваліфікацію фахівців навіть у випадках, коли вони не мають повного комплекту документів.
UNESCO Qualifications Passport (UQP)
«Паспорт кваліфікацій» для біженців та інших вимушено переміщених осіб. Його створили для випадків, коли людина має освіту та професійний досвід, але через війну або втечу не може надати повний пакет документів.
Після оцінювання наявних документів і співбесіди експерти формують стандартизований документ із відомостями про освіту, кваліфікації, професійний досвід і мовні навички людини.
Такий паспорт не замінює офіційний диплом і не дає автоматичного права на працевлаштування, однак допомагає університетам, роботодавцям і державним установам оцінити компетентності кандидата та спростити доступ до навчання чи роботи. Сьогодні програма вже діє, зокрема, у Замбії, Кенії та Уганді.
А що з українськими вчителями?
Українські педагоги в статті ЮНЕСКО не згадуються. Водночас проблематика матеріалу безпосередньо перегукується з українським досвідом, адже після початку повномасштабної війни тисячі українських учителів були змушені виїхати за кордон.
За даними Міністерства освіти і науки України, ще у 2022 році одразу після початку повномасштабного вторгнення за межами країни опинилися близько 22–24 тисяч українських учителів. Це становило приблизно 5% усіх педагогів країни.
Останніми роками Україна почала створювати механізми підтримки педагогів за кордоном. Наприкінці 2025 року уряд ухвалив рішення про зарахування педагогічного стажу для вчителів, які працюють у верифікованих українських освітніх центрах за межами країни. Наразі Міністерство освіти і науки верифікувало понад 85 таких центрів у 29 країнах світу.
Хоча Україна не є предметом розгляду в цій статті ЮНЕСКО, логіка ініціативи цілком може поширюватися і на українських педагогів, які через війну опинилися за кордоном та продовжують працювати з українськими дітьми в різних освітніх форматах.
Джерело: сайт UNESCO.
Читайте також: 1700 чи 44 тисячі? У МОН пояснили, скільки вчителів насправді бракує українським школам.
