Асистент учителя: яка його роль у класі та чому без нього неможлива інклюзія?

Асистент учителя — це професія, без якої неможливо уявити інклюзію в освіті. Хто такий асистент учителя і коли ця професія з’явилася в Україні? Які обов’язки має асистент учителя і чим його роль відрізняється від асистента дитини? Освіторія провела опитування асистентів учителів, щоб дослідити їхні потреби сьогодні. З якими викликами вони стикаються? Що їх надихає та яких знань і навичок нині їм бракує? Результати опитування Освіторії презентувала кандидатка педагогічних наук Оксана Глушак на Всеукраїнському форумі «Архітектура підтримки дитини з ООП».

Асистент учителя: хто це і яка його роль у класі?

Асистент учителя — це педагогічний працівник, який допомагає адаптувати навчання до потреб дитини з ООП. Цей фахівець бере на себе ту додаткову роботу, яка потрібна конкретним дітям з ООП, доки вчитель працює з усім класом.

У світі така професія виникла пів сторіччя тому в США, а в Україні її внесли до Державного класифікатора професій у 2010 році. Інколи роботу асистента вчителя плутають з діяльністю асистента дитини. Варто розрізняти: асистент/помічник дитини допомагає учню з ООП адаптуватися в школі. Наприклад, якщо є учень із РАС — асистент дитини допоможе йому скористатися їдальнею на перерві та пограти з однокласниками, нагадуватиме, що на уроці треба поводитися тихо. Тоді як асистент учителя допоможе дитині розібрати математичні приклади, які задає вчитель.

Опитування асистентів учителів: головні дані

Аналітика, яку презентувала Освіторія на форумі «Архітектура підтримки дитини з ООП», ґрунтується на результатах двох опитувань асистентів учителів. Перше, яке провели в березні цього року, націлене на те, щоб дізнатися, якими є професійні виклики та потреби асистентів учителів, які в них умови праці та що їх мотивує до роботи. У ньому взяли участь 279 респондентів, найбільше — із західного регіону. Але загалом представлені 22 області та Київ. Більшість (67 %) опитаних — з міста, а не із села чи селища.

Який досвід мають опитані фахівці?

47 % опитаних пропрацювали менш ніж 3 роки, третина (35 %) до 10 років. Водночас лише 3 % працюють 11–20 років, а ще більший досвід мають 1,5 % опитаних. Це цілком зрозуміло, адже основний етап впровадження інклюзії розпочався 10 років тому. Зокрема, у 2017 році ухвалили Закон про освіту, де вперше чітко прописали, що таке інклюзивне навчання.

З якими категоріями дітей з ООП найчастіше працюють асистенти вчителя?

310 підопічних асистентів вчителя є дітьми з інтелектуальними порушеннями та розладами аутистичного спектра. Це найбільша група. Такі учні потребують адаптації матеріалу та особливих методик його подання, розвитку компетенцій, тож уже із цих даних стають очевидними типові виклики в роботі асистентів учителя. Також 48 дітей з ООП, з якими працюють опитані, мають порушення опорно-рухового апарату, 46 зору або слуху, тяжкі розлади мовлення — у 9 та стільки ж дітей мають інші нозології.

Яких навичок найбільше бракує асистентам учителів?

В опитуванні респондентів попросили оцінити рівень знань з певних тем, а саме — провести самооцінку за шкалою від 1 до 5. Загалом у всіх відповідях переважали бали, вищі за середній. Як доводять результати, найбільш упевнено фахівці почуваються у сфері співпраці з колегами,батьками та ІРЦ. За цей напрям (66 %) та за знання допоміжних і цифрових технологій (47 %) найбільше осіб поставили собі бали 4 та 5.

А ось найменше високих оцінок отримали методики роботи з дітьми з поведінковими проблемами. Відповідно, асистенти вчителя поставили собі найбільше «одиниць» та «двійок» саме за цю тему, що демонструє запит на підвищення кваліфікації в ній. Найчастіше на середній рівень оцінювали знання стосовно роботи з дітьми в умовах стресу або травматичного досвіду та особливостей розвитку дітей з різними категоріями ООП.

Окремо респонденти оцінювали рівень професійних навичок. Найменше балів 4 та 5 та найбільше 1 та 2 асистенти вчителя ставили собі за практичну роботу з дітьми в умовах стресу або травматичного досвіду. Бали, вищі за середній, обрали 64 % осіб, щоб оцінити навички роботи в команді з учителем та ІРЦ. Найменше низьких оцінок було за організацію роботи в інклюзивному класі. Тобто фахівці впевнено почуваються в питаннях організації роботи в класі.

Яких тренінгів потребують асистенти вчителя?

Найкориснішими для себе темами педагоги назвали сучасні технології інклюзивного навчання (якщо йдеться про організацію діяльності й документацію) та ефективну взаємодію в команді (якщо йдеться про роботу з колегами та батьками). Стосовно ж основної діяльності, тобто роботи з дітьми:

66%

цікавить робота з поведінковими труднощами

55%

адаптація навчальних матеріалів

51%

методики розвитку пом’яті, уваги

90%

виявили готовність навчатися нового для підвищення ефективності роботи

Три чверті опитаних (74 %) переконані, що здатні впоратися з новими професійними викликами. Лише 5 % не впевнені, що їхня робота важлива та впливає на життя дітей. Але 28 % фахівців не відчувають достатнього визнання та підтримки.

Що найбільше мотивує до роботи асистентів учителя?

Допомога дітям

77 %

Можливість професійного розвитку

11 %

Атмосфера в колективі

5 %

ТОП-3 фактори, що могли б підвищити мотивацію асистентів учителів:

  • вища заробітна плата;
  • кращі умови праці;
  • доступ до якісних тренінгів.

Кожен п’ятий асистент опікується трьома і більше дітьми з ООП

Друге дослідження проводили безпосередньо до форуму, тож воно було присвячене інклюзії та контактам з ІРЦ. До нього долучилися 189 респондентів із 16 областей та Києва. Цього разу найбільш активними були Дніпропетровщина (52 учасники) та Київщина (46). Знову більшість опитаних були з міста.

Чверть мали досвід роботи на посаді асистента вчителя до одного року, 38 % — від 1 до 3 років, 29 % від 4 до 10 років. Лише кожен тринадцятий працював асистентом учителя понад 10 років. Половина асистентів учителя супроводжували одного учня, 29 % двох. Але кожен п’ятий асистент учителя опікується трьома і більше дітьми з ООП (21 %).

У 70 % випадків це були діти з інтелектуальними порушеннями, 36 % з розладами аутистичного спектра. 15 % випадків стосувалися порушень зору або слуху, 11 % порушень опорно-рухового апарату.

80 % професіоналів переконані, що в їхній школі роль асистента вчителя повністю або майже повністю зрозуміла. 92 % регулярно беруть участь у розробленні або перегляді індивідуальної програми розвитку дитини з ООП. Лише 7 % опитаних стверджували, що фактично не взаємодіяли із фахівцями ІРЦ. Решта мали різні форми співпраці. Зокрема, 83 % (можна було обрати кілька варіантів) брали участь у засіданнях команди психолого-педагогічного супроводу, 64 % отримували консультації фахівців ІРЦ, по 39 % зустрічалися на навчанні та під час обговорення індивідуальної програми розвитку дитини з ООП.

74%

зазначили, що завжди можуть звернутися до ІРЦ за потреби

97%

вважають рекомендації від ІРЦ зрозумілими та практичними

93%

переконані, що ІРЦ так або інакше допомагає краще зрозуміти потреби учня

<5%

рідко або зовсім не враховують поради ІРЦ у своїй повсякденній роботі

74%

асистентів учителів вважають комунікацію з ІРЦ ефективною або дуже ефективною

Особливо педагоги цінують індивідуальні консультації фахівців ІРЦ, допомогу з індивідуальною програмою реабілітації та поради стосовно методів роботи з учнем.

Що може ще покращити співпрацю асистентів та ІРЦ?

Частина опитаних вважають, що процес уже не потребує поліпшення. Інші асистенти вчителя вносили чимало пропозицій, які можна об’єднати у дві групи. Найчастіше йшлося про практичну підтримку, таку як приклади роботи з дітьми з ООП, конкретні методичні рекомендації, роз’яснення щодо документів, а також тренінги та майстер-класи. Також були поради стосовно покращення комунікації. Наприклад, замінити частково листування на живе спілкування, а іноді є потреба в онлайн-чатах. Також пропонували зробити регулярними зустрічі та консультації, а зворотний зв’язок стосовно дитини постійним, проводити спільне планування для школи, ІРЦ та батьків.

Окремий блок опитування було присвячено викликам у роботі. Три найчастіше згадувані моменти: недостатня кількість адаптованих навчальних матеріалів, складна поведінка учнів та велике навантаження.

На питання про те, наскільки готовою до інклюзії є школа, найтиповішою оцінкою була «четвірка». Хоча це не «відмінно», утім, і зовсім неготовою школу вважають лише 4 %. Така ж кількість опитаних не відчувають підтримки з боку адміністрації школи.

5 способів покращити інклюзію в школі

Друге опитування також містило запитання про потреби в підвищенні кваліфікації та стосовно покращення інклюзивної освіти в школі. Ось за які теми респонденти віддали найбільше голосів (можна було обрати кілька варіантів):

63 %

тренінги стосовно роботи з дітьми з різними типами ООП

59 %

адаптація та модифікація навчальних програм

33 %

підтримка поведінки учнів

  1. Підготовка та підвищення кваліфікації педагогів
  • Навчання вчителів роботі з дітьми з ООП.
  • Практичні тренінги та методики адаптації матеріалів.
  • Розуміння ролей учителя та асистента.
  • Підготовка всіх педагогів, а не лише фахівців.
  1. Командна взаємодія
  • Узгоджені дії усіх учасників освітнього процесу.
  • Ефективна співпраця школи з ІРЦ.
  • Залучення та підтримка батьків.
  • Чіткий розподіл обов’язків у команді.
  1. Матеріальне та ресурсне забезпечення
  • Фінансування інклюзії.
  • Сучасні навчальні матеріали та підручники.
  • Обладнання і технічні засоби.
  • Облаштування ресурсних і сенсорних кімнат.
  1. Зменшення навантаження та посилення кадрової підтримки
  • Зменшення кількості учнів у класі.
  • Більше асистентів, тьюторів і фахівців.
  • Достатня кількість корекційних спеціалістів.
  • Покращення умов роботи педагогів.
  1. Індивідуальний підхід та адаптація навчання
  • Індивідуальні навчальні плани.
  • Адаптація завдань і програм під дитину.
  • Альтернативні способи виконання завдань.
  • Більше наочності та практичних методів.
Поділитися цією статтею
Автор: Аліна Мірошнікова