«Чи потрібні домашні завдання для дітей, які і так перевантажені?» Така дискусія раз у раз повертається до інформаційного простору. Серед ключових тез — «архаїчний формат» домашніх завдань, перевантаженість учнів і, як результат, намагання списати домашку з готових посібників або делегувати виконання роботи ШІ. Учителів теж дратує, що найчастіше діти роблять домашні завдання «на відчепись». Які думки про домашні завдання непокоять українських вчителів і що вони пропонують змінити? Який нормований час для виконання домашніх завдань? Чи справді домашні завдання підвищують ефективність навчання, чи варто їх скасувати? Які кроки потрібно зробити вчителю, який хоче скористатись академічною свободою і домовитись із директором, що з його предмета домашніх завдань не буде? Розповідають педагоги й освітній експерт Олег Фасоля.
Широке обговорення теми домашніх завдань почалось після посту мами школяра Юлії Борецької, що зібрав у соцмережах понад 13 000 вподобайок і розпочав жваву дискусію серед батьків і освітян. Ось про що йшлося в дописі:
«Домашні завдання мають померти. Крапка. Дитина проводить 6–7 годин у школі. Це повноцінний робочий день! А потім приходить додому і починається «друга зміна». А ще ж гуртки, спорт, життєві справи… Те, що зараз називають домашнім завданням — це архаїзм, який просто знищує цікавість до навчання і вбиває нервову систему всієї родини».
Сотні батьків написали схвальні коментарі: їх також дратує необхідність «сидіти й робити уроки з дітьми» або спостерігати за тим, як дитина до другої ночі виконує завдання через надмірну завантаженість уроками протягом дня. Батько школяра Віктор Палійчук навіть пропонує «зазирнути» в розклад його сина:
«Ось графік навчання мого 13-річки: 8:30 урок онлайн (або два), з 12:00 до 16:00 — очні уроки в школі, 17:25 ще один урок онлайн. Це 7–8 уроків на день і 5–6 домашок кожного дня (за винятком фізкультури). Питання, коли їх робити? І коли дитина повинна відпочивати? Це звичайна школа. Ніяких гуртків, секцій. Бо банально немає коли. Бувають дні, коли сидить над домашками до другої ночі. Це нормально?»
Ми в Освіторія.Медіа вирішили дослідити тему домашніх завдань: які формати домашок існують? Які можливості має вчитель, щоб вирішити: чи потрібна домашня робота для учнів сьогодні чи ні? Записали для вас думки вчителів з різних регіонів України, які викладають як очно, так і онлайн.
Ольга Ензельт,
методистка Тернопільського освітнього центру державної установи
«Школа супергероїв», фіналістка Global Teacher Prize Ukraine
Питання домашніх завдань хвилює мене давно і як вчительку, і як маму. Є кілька аспектів, які варто обговорити освітній спільноті. Спершу я зайшла на сайт одного із закладів загальної середньої освіти і переглянула освітню програму.
Яка кількість навчальних годин передбачена для 5–11-х класів?
(без урахування поділу класів на групи)
5-й клас
28+3
6-й клас
31+3
7-й клас
32+3
8-й клас
33+3
9-й клас
33+3
10–11-й класи
38
У старшій школі це практично 7–8 уроків щодня. А якщо врахувати відвідування учнями гуртків поза школою — вийде більше, ніж повний робочий день у дорослої людини.
Який нормований час на виконання домашніх завдань за класами?
А тепер порахуємо нормований час на виконання домашніх завдань:
1–2-й класи:
домашні завдання
не рекомендуються, завдання на вихідні
та канікули задавати заборонено
3–5-й класи:
не більш ніж година на день
6–9-й класи:
до 1,5 години на день
10–11(12)-ті класи:
до 2 годин на день
У підсумку — близько 10–12 робочих годин щодня. Постає питання: чи до снаги це сучасній дитині? Дитині, яка живе в хронічному стресі, з підвищеним рівнем тривожності, часто з порушеним сном через повітряні тривоги. Ні, бо наші діти перевантажені. Це видно з фактів.
Чи справді домашні завдання підвищують ефективність навчання?
Тепер розглянемо інший бік справи: чи потрібні взагалі домашні завдання? Домашні завдання з’явилися як засіб закріплення знань та системного навчання. Концепцію масово впровадив американський педагог Хорас Манн у XIX столітті для підвищення ефективності навчання. Причина задавати домашню роботу — необхідність самостійного повторення матеріалу без допомоги вчителя, що покращує пам’ять та дисципліну. Із часом завдання стали обов’язковими для контролю рівня знань, хоча зараз у багатьох країнах, у тому числі Україні, діють обмеження на домашню роботу в початкових класах.
Якщо ви уважно придивитеся до більшості домашніх завдань у сучасній школі — це:
— виконання вправ;
— виконання задач із підручників;
— відповіді на запитання в кінці параграфа;
— твори, есе, відгуки;
— реферати.
Школярі швидко знайшли вихід із ситуації. Вони шукають в інтернеті збірники «Готові домашні завдання» і просто переписують з них, дуже часто навіть не замислюючись над тим, що пишуть. А вчитель? А вчитель потім змушений це перевіряти. Кому потрібне саме таке виконання домашніх завдань? Що вони формують та розвивають? Інше домашнє завдання: написання творів, відгуків на щось, есе, рефератів, повідомлень. Тоді наші школярі звертаються до ШІ. Дві хвилини — і домашня робота виконана. А вчитель? Знову читає, виправляє, гуглить. Моя думка: у такому вигляді, як воно є зараз, домашнє завдання має піти в небуття. Бо це порожня робота для учня і відбирання часу вчителя.
Чи готові вчителі та адміністрації шкіл залишити порожньою графу «Домашнє завдання» в журналі?
Про це розмірковує освітній експерт Олег Фасоля, і його відповідь — «Так, готові» (про це читайте далі в статті). А поки зустрічне питання: а може на часі змінити класні журнали?
4 варіанти для вчителя, який хоче відмовитися від звичайних домашок
- Академічна свобода вчителя дозволяє вам відмовитись від домашніх завдань. Як це втілити? На засіданні серпневої педагогічної ради потрібно винести клопотання про те, що з предмета, який ви викладаєте, домашніх завдань не буде.
- Зробіть домашнє завдання… необов’язковим для виконання. Виконують тільки ті, хто хоче. Хтось скаже: тоді ніхто не буде виконувати. Так, можливий і такий варіант. Але тут має спрацювати креативність учителя. Тих, хто не виконав, — у жодному разі не карати. А тих, хто виконав, — стимулювати. Це може бути додатковий бал до будь-якого виду робіт або поточна оцінка. Також ви можете встановити в класі накопичувальну систему балів або завести «стимул-картки».
- Інтегроване домашнє завдання. Дитина виконує одне завдання, а оцінюють кілька учителів. Це важко для педагогів, бо потрібно обговорити навчальний матеріал, який вивчається саме в цей час, і знайти спільні точки дотику. Проте це значно розвантажить дітей і підвищить якість виконання таких завдань.
- Домашнє завдання на вибір (саме це зазначено у формі спостереження за навчальним заняттям під час інституційного аудиту):
традиційне завдання: полегшений варіант і ускладнений варіант;
творче завдання: виготовлення лепбуків, проєктів, моделей, ігор.
Але завдань такого типу має бути теж небагато, бо вони швидко набридають і буває так, що їх задають одночасно кілька вчителів, а це втомлює учнів і знижує якість виконання.
Як бачимо, усе залежить від креативності вчителя та мудрості адміністрації закладу освіти. А ще — від МОН. Хочеться вірити, що освітні управлінці візьмуть це до уваги під час складання Методичних рекомендацій щодо викладання навчальних предметів у 2026–2027 навчальному році.
Думка експерта
Олег Фасоля, керівник напряму «Освіта на місцевому та регіональному рівнях» Шведсько-української програми Polaris «Підтримка багаторівневого врядування в Україні»
У своїй педагогічній та експертній діяльностях стикаюся з питанням формування сучасних закладів освіти. І дуже часто учні та батьки вбачають критерієм осучаснення закладу й освітнього процесу саме брак домашніх завдань. На перший погляд це виглядає ніби забаганкою дітей та батьківським потуранням їм. Такі бажання і новації, у більшості випадків, не сприймаються педагогами, які ще часто вважають, що саме їхній навчальний предмет є чи не найголовнішим.
Але якщо копнути глибше, то домашні завдання надзвичайно перевантажують дітей, особливо в теперішньому форматі функціонування старшої школи. І це, поряд із великою кількістю навчальних предметів, як на мене, є основною причиною демотивації вчитися. Шість-сім, а подекуди й вісім уроків у старшій школі — практично повноцінний робочий день. Школа не повинна бути обтяжливою чи нецікавою для дітей. Але разом із цим вона має бути й результативною.
Який вихід?
Як на мене, право на академічну автономію дає можливість педагогам так організувати освітній процес, щоб відмовитися або мінімізувати домашні завдання, зробивши їх такими, щоб уникнути небажання їх виконувати. Питання, які інтригують і стимулюють пошук відповідей на них, виконання на добровільній основі, відсутність покарань за невиконані завдання — ось лише деякі з варіантів осучаснення освітнього процесу.
Покроковий алгоритм дій для вчителя,
який хоче скористатись академічною свободою
щодо домашніх завдань у класі
Але чи готові вчителі та шкільні адміністрації до скасування домашніх завдань? Як у такому разі врегульовується питання ведення класного журналу? Чи не виникатиме проблем, якщо на частині уроків у журналі не буде записаного домашнього завдання з огляду на вимоги до ведення документації? Відповідь проста: інструкцію з діловодства у школі затверджує директор, тому все можна передбачити.
Пункт 1 статті 54 Закону України «Про освіту» дає право педагогічним працівникам на академічну свободу, яка включає:
- свободу викладання,
- свободу від втручання в педагогічну діяльність,
- вільний вибір форм, методів і засобів навчання,
- свободу на педагогічну ініціативу.
Виконання чи невиконання домашніх завдань з навчального предмета належить саме до використання права педагога на академічну свободу. Жодним нормативним документом не передбачено обов’язковості чи необов’язковості домашніх завдань, їх форми чи обсягу. Тому й немає алгоритму дій педагога в ситуації, коли він вирішив не переобтяжувати учнів домашніми завданнями та організувати процес вивчення навчального предмета за методикою, яка не передбачає їх виконання. Учитель не має обов’язку повідомляти про своє рішення щодо домашніх завдань адміністрацію навчального закладу для подальшого надання нею якихось дозволів.
Водночас варто зазначити, що відповідно до статті 11 Закону України «Про повну загальну середню освіту» заклади освіти розробляють та затверджують освітні програми, які можуть містити складники, що враховують специфіку та особливості освітньої діяльності закладу освіти. Таким складником може бути і ситуація з виконанням чи невиконанням учнями домашніх завдань з усіх або окремих навчальних дисциплін. Відповідно, ці питання можуть регулюватися освітньою програмою за ініціативою як педагогічних працівників, так і адміністрації школи. Тому педагогічні працівники, які планують відмовитися від виконання учнями домашніх завдань повністю або частково, можуть ініціювати обговорення цього питання під час формування та розгляду освітньої програми закладу.
Але в будь-якому разі, ухвалюючи рішення про виконання чи невиконання домашніх завдань, необхідно зважати на обов’язковість досягнення учнями результатів, визначених Держстандартом.
Щодо визначення цього питання в майбутніх Методичних рекомендаціях з викладання навчальних предметів, то не думаю, що це є необхідним. Бо це, власне, стосується організації освітньої діяльності кожним закладом освіти та кожним педагогічним працівником.
Домашні завдання: за чи проти? Що думають українські вчителі?
Максим Рудич, учитель біології та основ здоров’я, автор підручників, телеведучий, входить до ТОП-50 Global Teacher Prize Ukraine 2024
Домашні завдання в класичному вигляді ніколи не задаю дітям додому. Домашку ми з ними зазвичай робимо в кінці уроку на етапі закріплення знань. Також можу виділити час на початку уроку, а для актуалізації знань даю учням тест у Kahoot! та оцінюю, що засвоєно, а які моменти треба підкоригувати.
Домашні завдання у тому форматі, який був ще 10–15 років тому — «Прочитайте розділ/параграф», «Виконайте вправу N на сторінці…», «Напишіть твір на тему…» просто не мають сенсу! Діти списують з ГДЗ («Готові домашні завдання») або відскановують домашку і скидають її в ChatGPT. Натомість маємо фокусуватися на тому, що реально відрізнятиме роботи наших учнів від робіт штучного інтелекту. Нам не запам’ятовування теорії потрібно прокачувати, щоб відтворити текст підручника, а когнітивні здібності, мислення й увагу, творчі навички, навички проєктної роботи.
Проте є завдання, які я обожнюю давати дітям додому! І це стосується творчості, проєктів і всього того, що не віддаси в розробку ШІ. До прикладу, зараз ми вивчаємо з учнями таке поняття, як лінза. Розповідаю про оптичні явища і паралельно говоримо про будову ока. Учні отримали творче домашнє завдання: створити модель ока. Роботи ми розпочали в класі й обговорили той факт, що природною лінзою є око. Детально роздивляємось, як виглядає око зсередини, і з пап’є-маше починаємо створювати модель очного яблука. Цей проєкт учні доробляють удома або у школі, коли залишаються в групі подовженого дня.
Якщо не задаю проєктів, то замість традиційної домашки надсилаю учням лінки на цікаві джерела інформації: Mozabook, 3D-сцени. Це цікаво й захопливо, розвиває візуально-просторову уяву. Не нудячись, діти опановують і запам’ятовують теорію значно краще, ніж просто зазубрюючи вміст підручника.
Валерія Гукова, учителька, заступниця директора приватної школи «Фінарібба», фіналістка Global Teacher Prize Ukraine 2022
Класичні, «канонічні» домашні завдання поколінню зумерів та альфа не цікаві. А оскільки ми намагаємось зробити навчальний процес цікавим і комфортним для дітей, то й домашні завдання вчителю для своїх учнів варто обирати, спираючись на свою автономію.
Водночас повне скасування домашніх завдань може нашкодити навичкам письма. На наших прифронтових територіях усе це накладається на навчання онлайн. Якщо і онлайн-навчання, і відсутність письмових домашок йдуть обіруч — у дітей можуть бути проблеми з навичками письма. Я спостерігаю на власні очі, як учні втрачають їх із блискавичною швидкістю.
Тому для мене оптимальний варіант — реалізація творчих проєктів у домашніх роботах. До класичної домашки точно потрібно додавати цікавинки! Щось актуальне, пов’язане із сучасним світом. Наприклад, мої учні як домашнє завдання залюбки створюють дописи для соціальних мереж, пишуть сценарій і готують буктрейлер.
Василь Дяків, переможець Global Teacher Prize Ukraine 2020,
учитель історії та громадянської освіти
Спостерігаємо парадокс: батьки виступають проти домашніх завдань. А ще звинувачують учителів, що ті «не вміють навчити». Разом із тим ці ж батьки на підсвідомому рівні розуміють, що кількість повторень на уроці недостатня і… звертаються до репетиторів, які повторюють з учнями той самий матеріал. Адже репетитори часто працюють над тими темами, які діти вже проходили на уроці, — дитина просто не встигає засвоїти матеріал за урок.
Таким чином, батьки обирають репетиторство як нову форму домашніх завдань. Бо дитина механічно запам’ятовує за 200 повторень. Тут варто наголосити, що діти не засвоюють інформацію на уроці не тому, що вчителі неправильно працюють чи використовують не ті методи. А тому, що мозок дитини потребує більшої кількості повторень для створення зв’язку.
І останній цікавий нюанс: діти у своєму середовищі користуються своєю лексикою, і вона зовсім не така, як на уроках. Ну а пам’ять дитини — як флешка: не використовую, отже, викидаю. І все починається наново.
Наталія Шварц, учителька старших класів
Я спробувала в 11-х класах не давати домашніх завдань, лише іноді за реальної потреби. Це не вплинуло ні на мотивацію, ні на результати навчання. А ось нервів набагато менше всі витрачають.
Діана Бачуріна, учителька і репетиторка
Про те, що домашні завдання треба скасувати, думають усі, крім тих, хто бачить освітній процес ізсередини. На жаль, наша памʼять «забуває» усе, що не повторюється. Звісно, повторення під час уроків у школі є, але учні мають вміти виконувати завдання самостійно, формувати певний рівень дисципліни та відповідальності. Домашнє завдання — це НЕ відповідальність батьків. Не робіть його замість дитини.
