А ви теж помітили, як кролики заполонили Великдень? З вушками кроликів випікають паски, підставки для крашанок і тарілки — теж із кроликами, як і великодні рушники та фігурки декору. А шоколадних кроликів дарують дітям як великодні ласощі. Величезні інсталяції з кроликами чатують на вас на вулицях і в торговельних центрах. Мимоволі замислюєшся: відколи український Великдень став ототожнюватися з кроликами? Освіторія.Медіа поспілкувалася з етнологинею Ярославою Музиченко і попросила відповісти на питання: звідки і як з’явився великодній кролик? Що він насправді символізує? Чи варто так беззастережно впускати його у великодній кошик українців? А головне: які українські символи Великодня варто розвивати та популяризувати? Читайте в матеріалі про велике змагання святкових символів.
Спікерка:
Ярослава Музиченко, етнологиня, старша наукова співробітниця Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара»
Звідки і як з’явився великодній кролик? Що означає цей символ?
— Почнімо з того, що існує плутанина між кролем і зайцем як символами Великодня, — розповідає Ярослава Музиченко. — А це різні тварини.
У католицький культурі заєць — символ пілігрима, духовного мандрівника. Його зображували на барельєфах стародавніх християнських храмів у часи Середньовіччя.
Кролик — дохристиянський язичницький символ давньогерманської богині Еостри, або ж Остари, яку вважають покровителькою весни, світанку та родючості. Свято на її честь відзначали під час весняного рівнодення. Еостра якраз і дала назву Easter, адже саме так у католицьких країнах називається Пасха. Супроводжували богиню Еостру кролі. Чому саме ці тварини? Навесні кролі починають розмножуватися і плодяться дуже швидко. А родючість і плодючість ототожнювали з Еострою, якій люди поклонялися, щоб вродив гарний урожай і був хороший приплід худоби.
Минає час. Країни, які вшановували Еостру (Остару) приймають християнство, і в них все плутається: заєць, кріль, крашанки, писанки… Бо ж, до слова, крашанки й писанки — це не винятково український атрибут Великодня, він притаманний майже всім країнам світу: Карфаген, Греція, Китай, Персія, вся Європа обрали яйце (фарбоване, мальоване воском) символом весняного відродження. І ось — з якогось дива кролі почали приносити… великодні яйця! І в цьому моменті варто згадати, що таке ТРАДИЦІЯ. Якщо до традиції ставитися бездумно — можна століттями жити в полоні забобонів на кшталт невдач через чорного кота, який перейшов тобі дорогу. Або якщо розсипати сіль — бути сварці. Це традиція? Так. Бо передається з покоління в покоління. Але чи ця традиція конструктивна і дає розвиток людині? Ні, не дає, це забобон.
І ось так само традиція, коли кролі приносять яйця, не є конструктивною або виховною. Хоча традиції впроваджувалися, передусім, щоби розвивати та виховувати людину.
Але ж ми розуміємо, чому кролики так швидко асимілюються в нашій традиції. Кролик — симпатичний, пухнастий, з кумедним рухливим носиком, гарнюніми вушками. Діти його обожнюють! Ідея з кроликами моментально віруситься. А бізнес ґав не ловить і робить кролів прибутковим інструментом маркетингу. Ними оздоблюють усе перед Великоднем: від іграшок і декору для дому до посуду й смаколиків.
Нашестя кроликів: про що це свідчить?
Проведемо таку паралель: дієтологи стверджують, що людина, яка проживає в певній місцевості, має харчуватися переважно тими продуктами, які вирощені саме на цій землі. Звісно, у меню час від часу потраплятимуть і банани, і авокадо, і ківі. Але щоденна їжа має бути та, яка вирощується тут. Так само традиції в кожного народу свої, і народи намагаються їх зберігати. Бо це теж своєрідний «харч для душі». А ще традиції є засобом виховання наступних поколінь. Якщо маленьких громадян не навчити зберігати й захищати своє, за кілька поколінь усі музейні надбання, бібліотеки, національне мистецтво і музика стануть нікому не потрібними.
Відповідно, коли в українське святкування Великодня масово застрибують кролики, це призводить до плутанини в традиціях різних народів і не сприяє збереженню власної традиції, яка є каркасом, що тримає нашу націю. Якщо українські діти будуть виховані на інших культурах — який інтерес їм зберігати свою? Освіта кожного народу має дати наступним поколінням інтерес і знання про власну культуру, щоб вона була збережена.
Як ми зрощуємо сад, не знаючи, чи побачимо його плоди в майбутньому, так і передаємо нашим дітям знання про свою культуру, усвідомлюючи, що вони передаватимуть її далі. Звісно, ми не змінимо жагу бізнесу наживатися на такій прибутковій ідеї Великодня, як кролики. Є попит — є і велика пропозиція. Тому маємо популяризувати українські символи Великодня.
Згадаймо: раніше на Масницю ми скрізь бачили самовари з в’язками бубликів, «бліни» та інші атрибути «російської зими». А зараз цього вже майже не залишилось, бо ми усвідомили загрозу. Із кроликами складніше, бо в нашому розумінні вони «загрози не несуть». Та й «діти їх так люблять». Загроза починається тоді, коли вимальовується дисбаланс. І коли кроликів стає більше, ніж писанок, курчаток і пасок.
Які символи Великодня варто розвивати, посилювати і рекламувати в Україні?
Курчата
Пухнасті, симпатичні — діти люблять курчат. І вони для нас точно ближчі, ніж кролі! Адже з твердої шкаралупи яйця виходить живе курчатко — і це абсолютно логічний символ Великодня.
Звісно, фігурок і зображень курчат не було в стародавній традиції українського Великодня. Але й кролики як великодні символи почали масово з’являтись у Європі лише на початку 20-го століття. І їх цілком можна «фасцинувати» чимось гарнесеньким і крутим в очах дітей. Курча — чудовий претендент!
Але якщо неможливо перебороти, то можна очолити. Зайчик (не кролик) — це персонаж багатьох українських казок. І в нас кажуть: великодній заєць. Є ще гарний вірш Лесі Храпливої-Щур:
ЗАЙЧИК ПИСАНОЧКУ НІС
Зайчик писаночку ніс
Через поле, через ліс.
Писанку писав він сам
На Великдень діточкам.
Спотикнувся він об гриб,
Писанка із рук лиш: стриб!
Плаче зайчик: скарб утік!
Впала писанка в потік!
Аж лелека-добродух
Бачить: плаче Довговух…
Полетів притьмом туди,
Витяг писанку з води.
А у клясі зранку рух:
– Гляньте, зайчик Довговух!
Із лелекою, не сам,
І з привітом школярам.
Навіть писанку приніс
Через поле, через ліс!
Якщо в садку і початковій школі вивчатимуть цей вірш, то зайчик біля писанок органічно увійде в нашу дитячу культуру.
Весняне печиво «жайворонки»
Писанки
Великодні ігри з писанками й крашанками
ethnography.org.ua
Гаївки і веснянки
Відео надані Музеєм Івана Гончара
