Протягом року ми спілкувалися зі знаними письменниками, режисерами, музикантами, які мають великий вплив на українській і міжнародній культурній арені. І якими б різними не були ці інтерв’ю — два питання до всіх були однаковими: про стан освіти і про те, що допоможе зміцнити любов і пошану нації до української мови. Деякі відповіді відверто здивували. Деякі надихнули. Пропонуємо і вам гурманське читання «під ялинку» з глибокими сенсами.
Автор пронизливих поезій і знаний видавець-перфекціоніст украй рідко дає інтерв’ю, але Освіторія.Медіа поталанило: у розмові Іван Антонович згадує часи вчителювання, міркує про те, як вкорінити українське слово, та розповідає про людей як джерела сили — Ліну Костенко, Дмитра Павличка, дядька Петра Арсенича. І навіть дає прогноз: чи можуть співіснувати в одному світі письменники та штучний інтелект.
Ця бесіда — несподівана можливість зазирнути у повсякденне життя топової сучасної письменниці Тамари Горіха Зерня: дуже феміністична й пекуче-відверта — наче з мамою на кухні говориш, а вона розповідає про те, що непомітно лаштує новий підмурок у жіночій гордості і самоцінності. Ви неодмінно візьмете із цього інтерв’ю щось для себе.
Не перше десятиліття триває дискусія, як зробити українську мову домінантною в суспільстві. І неймовірно боляче чути ворожу мову від батьків до найменших малят на дитячих майданчиках, у школах, під час занять у гуртках і секціях. Просто перед нашими очима зростає ще одне покоління зросійщених українців! Як можна цьому зарадити? Розмірковують культові сучасні письменники.
Ірена Карпа: «Російськомовні ставлять на себе тавро «Я раб»
Бесіда з Іреною Карпою — як занурення в полум’я і крижану купіль одночасно. Вона відверта, пряма, не приховує біль. І це може шокувати: деякі речі, про які говорить письменниця і співачка, не всі з нас могли б довірити навіть психологу. Це відверта розмова про дорослішання двох доньок Ірени у Франції, про українську мову як маркер звільнення від рабства та про виплекану за ціле триріччя книгу «Він повертається в неділю» — там про кохання під час війни, про втрати і біль, пошук свого «я» між Києвом, Парижем і Кримом.
Якісних документальних фільмів про українську освіту під час війни обмаль. І коли Освіторія запропонувала цю ідею Катерині Горностай (так-так, це вона зняла обожнюваний українцями фільм «Стоп-Земля» про сучасних підлітків) — режисерці виклик зрезонував. Понад рік камера команди Катерини дивилася своїм величезним оком на буденне життя шкіл — і на деокупованих територіях, і за кількасот метрів від лінії фронту. Ця бесіда про те, що дізналася Катерина про дорослішання дітей у війні, у чому символізм народження її сина за добу до прем’єри «Стрічки часу» на Берлінале, про численні сенси і образи, заховані в кадрах.
