Чи святкуєте ви День хліба? У деяких країнах World Bread Day день відзначають 16 жовтня. Але чи потрібне нам встановлене кимось свято, щоб говорити про хліб?! Адже хліб настільки глибоко прошитий в українській історії та культурі, що він сам приносить свято щодня. Саме про силу українського хліба розповідає нова книжка головної редакторки Освіторія.Медіа «Хліб, що приносить свято». У матеріалі Катерина Кисельова підготувала покроковий план уроку про хліб та ділиться власними традиціями родинного випікання.
Я задумувала цю книжку як біографію хліба: хліб мені уявляється живим і таким, що промовляє до нас свою історію, свій шлях, своє значення в житті українців протягом тисячоліть. Із дитинства пам’ятаю, як моя бабуся, татова мама, ставилася до хліба як до святого: вона пережила Голодомор, тож на все життя мала звичку збирати всі крихти в долоню, не лишати ні найменшого шматочка. Моя друга бабуся, по маминій лінії, хліб не лише шанувала, а й святкувала: будь-який похмурий день вона перетворювала на свято просто однією фразою: «Ану давай спечемо коржів!» І вже за годину рум’яні круглі коржики, посипані цукром, парували на столі — це мій найтепліший спогад дитинства. Певно від бабусі маю традицію «випікати в журбі»: щоразу, коли мені сумно або треба перезавантажити голову, беруся пекти щось смачне. Тож книжку про хліб я писала з думками про моїх бабусь і про те, що для кожної української родини хліб має свою глибоку історію: історію пам’яті, життя і сили. А щоб зробити книжку близькою дітям, у ній є дуже особливий герой — хлібна пташечка-жайворонок, що має тисячу запитань про хліб: як хліб росте? Скільки йому років? Чи справді хліб перетворюється на золото? Гортайте сторінки за жайворонком, виконуйте вправи на робочих аркушах і разом зробіть цей урок справжнім святом хліба!
__________________
Книжка Каті Сіль «Хліб, що приносить свято» була видана державним коштом у результаті мистецького конкурсу від Українського інституту книги. Книжку можна знайти в бібліотеках вашого міста.
Хлібні теревені
Почніть урок «хлібними теревенями» — невимушеною розмовою про хліб у нашому житті. Запропонуйте дітям дістати свої ланчбокси: там напевне будуть бутерброди. Нехай діти розкажуть одне одному, який у кого перекладенець із собою. Попросіть учнів розповісти, який хліб вони люблять їсти, які хлібобулочні вироби знають. Якщо можете, проведіть логічний зв’язок з уроком іноземної мови: можливо, діти знають, як називається хліб іншими мовами? Можна навіть підготувати картки із зображеннями різних хлібів (від багета і круасана до лаваша і піти) та прапорами різних країн: тоді діти зможуть поєднати хлібний виріб і його батьківщину. Мета цих теревенів — щоб діти усвідомили, скільки видів хліба існує у світі, і що кожна країна має свої хлібні традиції.
То який він, український хліб?
Тепер час дізнатися, чим особливий український хліб. Попросіть учнів уважно розглянути обкладинку книжки «Хліб, що приносить свято» і її форзаци (перший і останній розворот книжки). На основі цих спостережень попросіть дітей дати якомога більше прикметників, що описують український хліб.
Перш ніж почнете читати книжку з дітьми, зверніть їхню увагу на список використаних джерел на сторінці 54: чи зможуть учні пояснити, чому для цієї книжки потрібен цей список літератури?
Це невеличка, але дуже важлива вправа, адже перед читанням будь-якої книжки дитина має розуміти її жанр. «Хліб, що приносить свято» — це нонфікшн книжка, тобто в ній не буде вигаданої історії, магічних елементів чи казкових героїв. Нонфікшн книжки засновані на фактах і пояснюють якесь явище, ґрунтуючись на наукових даних. Для книжки про хліб авторка консультувалася з етнографами Музею Івана Гончара, читала наукові праці та архівні матеріали, а також спиралася на власну родинну історію. Тож діти повинні зрозуміти, що будь-які факти з нонфікшн книжки можна перевірити, у них можна засумніватися і звернутися до наукових праць, щоб знайти підтвердження або спростування сумнівам.
А як же хлібний жайворонок у книжці, який говорить? — запитаєте ви. Справді, деякі нонфікшн книжки мають вигаданих персонажів, і автор вводить їх в оповідь чи ілюстрації для легкості подання. Хлібний жайворонок справді оживає на сторінках цієї книжки, і його завдання — провести читача виданням та розпитати автора про всі деталі хлібних фактів.
Читання вголос
Ось тепер, коли діти вже цілком занурились у хлібну тему і мають чіткі очікування щодо жанру книжки, можна перейти власне до читання. Спершу виразно і без поспіху прочитайте учням уголос сторінки 2–3, а тоді одразу запропонуйте гру-читання на розворотах 38–39 та 40–41. Тут діти дізнаються, скільки імен має український хліб, якої форми і до якої нагоди його печуть, і зможуть поєднати назви хлібів та зображення.
Після цього діти в групах або парах можуть виконати завдання на аркуші і записати всі-всі імена хліба, які вони щойно дізналися з книжки, і ті, які знали. Тут можна навіть зробити хлібний батл і позмагатися, хто напише більше імен та назв українського хліба!
Робота в групах
Якщо поглянете уважно, то побачите, що книжку про хліб можна читати нелінійно: тобто, не обов’язково починати з першої сторінки і поступово дочитувати до останньої, адже кожен розділ і розворот самодостатні. Проте, звісно, в оповіді є своя логіка, і вона розгортається двома траєкторіями.
- Першу змістову лінію можна уявити як лінію часу росту пшениці: за нею діти можуть простежити всі етапи становлення хліба з маленької зернини і аж до випеченої хлібини.
- Друга змістова лінія — це календарне коло свят: від Великодня до Різдва, а поміж ними — і жнива, і сватання, і весілля. За цим колом діти зможуть побачити, як хліб супроводжує українську родину і протягом року, і протягом усього життя.
Щоб опрацювати ці дві змістові лінії, об’єднайте учнів у дві групи і запропонуйте кожній дослідити саме свою часову лінію. Для цього дітям доведеться обрати ті частини книжки, що відповідають темі їхньої групи, прочитати ці сторінки і виконати завдання на аркушах.
Після роботи в групах діти презентують свої стрічки часу, щоб побачити циклічність процесів вирощування пшениці і річне коло календарно-обрядових традицій.
Чим для нас є хліб сьогодні?
У книжці є особливі розвороти про те, куди подорожує український хліб і якою ціною дається кожен урожай пшениці у роки війни. Є окремий розворот з назвами і зображеннями всього начиння, яке українці здавна використовували для замішування тіста та випікання хліба. На сторінці 36 є перелік найдавніших хлібних правил, проте, можливо, після прочитання книжки діти захочуть додати до них свої? Найцінніше буде, якщо діти вийдуть після уроку з усвідомленням, наскільки давніми і багатими є українські традиції хліба, і почуттям вдячності до тих, хто сьогодні вирощує і випікає хліб.
А для домашнього завдання запропонуйте дітям справжнє етнографічне дослідження: хай розпитають у батьків та бабусь і дідусів, які хлібні традиції є в їхній родині? Можливо, батьки пригадають свій весільний коровай? А бабуся поділиться давнім сімейним рецептом святкового пирога? Наголосіть, що інтерв’ю людей — одне з джерел інформації для дослідника, і записувати його слід за певними правилами:
- отримати дозвіл людини на інтерв’ювання;
- записати пряму мову людини точно і дослівно, не перекручувати слова того, у кого беруть інтерв’ю;
- презентуючи результати інтерв’ю, слід обов’язково вказати ім’я та інші факти про людину, наводити її слова точно, використовуючи дослівні цитати.
І насамкінець, чому б усім класом не познайомитися зі шкільним кухарем, який щоранку пече свіжі ароматні булочки! Діти зможуть подякувати конкретній людині за хліб, а кухар поділиться своїм секретним інгредієнтом шкільних пухких смаколиків.
