Кар’єрні сходинки та ліфти працюють у більшості професій. Вони мотивують, особливо якщо ще й забезпечують збільшення доходів. Для вчителів, однак, такі можливості дуже обмежені. Це прагнуть змінити в МОН. Проєкт концептуальних засад професійного зростання вчителів презентували пані ексміністр освіти та науки, проректорка з науково-педагогічної роботи Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Лілія Гриневич та координаторка з навчання та професійного розвитку вчителів Офісу впровадження НУШ при МОН Ірина Унгурян. Записали головні тези з презентації проєкту, яка відбулася під час Серпневої конференції цього року.
Як тривала підготовка проєкту?
Над проєктом концептуальних засад професійного зростання вчителів працювала широка робоча група освітян. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) підготувала великий аналітичний документ. Він ще не опублікований, але є робочі матеріали. Зокрема, «Підготовка і професійне зростання вчительства: досягнення, виклики, рекомендації», де описано широкий міжнародний досвід.
Згодом у травні 2025 року провели конференцію, яка дала чимало ідей стосовно кар’єри вчителя. А нещодавно відбулося велике національне дослідження за підтримки ЮНЕСКО «Новий український вчитель».
У якому контексті працюють українські вчителі?
Освіта в умовах війни обертається проблемами з рівнем оплати праці. Сьогодні заробітна плата вчителя нижча за середню по економіці на 39%. Такий розрив спостерігається вперше за останнє десятиріччя, тому потрібно діяти. Добре, що анонсували зміну системи оплати праці вчителя.
Війна — це також нові виклики. Нині вчителі допомагають учням надолужувати освітні втрати, проводять психокорекцію, адже щодня спілкуються з дітьми, які страждають від війни. Це абсолютно нові компетентності для вчителів. Тому особливо важливо нині забезпечити педагогам можливості безперервного зростання і підтримувати їх, коли вони опиняються в нестандартних умовах, перед новими викликами. Адже зазвичай їм кажуть: «Ти повинен зробити те, те і те». А потрібно навчати, як це робити, і підтримувати тих, хто переймається цими питаннями.
Якщо для поліпшення якості освіти слід обрати, у що саме інвестувати, то інвестувати треба у вчителя, доводять міжнародні дослідження. Про це нагадала Лілія Гриневич.
Експерти деталізували поняття «безперервного професійного зростання». До нього входить п’ять ключових напрямків:
- підготовка педагогічних працівників в університетах, педагогічних коледжах;
- входження в професію;
- кар’єрна траєкторія;
- професійна підтримка;
- професійний розвиток.
Підготовка вчителів: знайти і зацікавити
В Україні знижується кількість вступників на педагогічні спеціальності. Порівняно з 2021 роком на «Середню освіту» вдвічі зменшилася кількість вступників, а на «Початкову освіту» (порівняно з 2019 роком) — на 40%. Тобто потрібно вести профорієнтацію і зі шкільних часів шукати тих, кого цікавить педагогіка.
Але і це не все. Далеко не всі, хто вже навчається, збираються працювати вчителями. За результатами опитування студентів університетів, які опановують спеціальність «Середня освіта», серед бакалаврів тільки третина планує піти в професію, 41% ще не визначилися, а 26% уже не планують. Серед магістрів не планують працювати в школі аж 35%. Майже всі опитані здобувають освіту за кошти державного бюджету, адже педагогічні спеціальності мають особливу державну підтримку.
Це свідчить, з одного боку, про низький статус професії, що не мотивує. А з другого, про те, що люди все-таки хотіли здобути цю професію, але під час навчання отримали додаткову дозу розчарування.
Три основні виклики щодо підготовки:
- немає стандартів вищої освіти за спеціальністю «Середня освіта», програми університетів «розхристані»;
- мало педагогічної практики, тому варто забезпечити дуальну форму підготовки, зокрема, на короткострокових програмах;
- про основні особливості реформи НУШ студенти інколи навіть не чують під час навчання. Те, що педагоги опановують під час підвищення кваліфікації, актуальні виклики реформи, не відбивається в програмах підготовки студентів.
Входження в професію: мікрокваліфікація та інтенсиви
Система освіти має забезпечувати гнучке, якісне та прозоре входження в професію, створювати умови для залучення та утримання молодих фахівців. Інтернатура на папері дуже красиво написана, вже нічого не потрібно змінювати. Проблема в тому, як вона реалізується на практиці. Самі інтерни та вчителі вважають, що найбільший вплив має брак додаткової оплати праці наставника, яка на папері є, але на сьогодні не здійснюється. Далі йдуть формалізм, низька мотивація наставника. Саме цього слід уникнути, щоби інтернатура реально запрацювала.
Зараз на педагогічні посади дозволено брати фахівців, які не мають психолого-педагогічної підготовки. Наприклад, вчорашні «айтівці» з відповідною освітою викладають інформатику. Але коли починається навчальна рутина, і вони стикаються з проблемами, пов’язаними з віковою психологією, методиками навчання, на жаль, не всі можуть впоратися та йдуть зі шкіл. І це означає, що кожна людина, яка заходить працювати в школу, повинна мати базову психолого-педагогічну підготовку.
Треба створити альтернативу багаторічному навчанню — такі собі інтенсиви, поєднані з практикою. У більшості країн особам з іншою вищою освітою дається всього рік підготовки, з якого лише три місяці йде на теорію. Потім така особа вже частково готова до вчителювання, її підтримує університет і вона одночасно навчається та працює.
Ще один шлях — це мікрокваліфікація, практика, яка зараз поширюється в країнах ЄС. Мікрокваліфікацією може вважатися результат короткого навчання, який ви підтвердили через певний вид роботи, практичне застосування якогось вміння, яке доводить, що ви не просто прослухали курс, а володієте цим новим вмінням. І такі мікрокваліфікації можуть сумуватися і давати змогу виконувати додаткові функції, які додатково оплачуються.
Необхідне також альтернативне навчання для претендентів на посаду директора школи. Це не тільки посада, а й новий професійний стандарт, а у вчителів зазвичай немає належних вмінь. Під час опитування керівників шкіл з’ясувалося, що лише 11% отримали спеціалізовану підготовку на магістерському рівні, а 74% проходили короткі курси в закладах післядипломної освіти. Були і ті, хто не мав жодного навчання з управління закладом освіти, багатьом також бракувало управлінського досвіду.
Кар'єрна траєкторія
Зарплата молодого вчителя — від 8 тис. грн на місяць, тобто мінімальна. Відповідно, найбільше молодих педагогів школи втрачають у перші 5 років роботи. Адже оплата в цей час така, що початківцям доводиться думати лише про виживання, додатковий заробіток. І саме це — складний час звикання до професії, спроб і помилок, набуття першого досвіду. Оскільки за часів війни бюджет є обмеженим, підвищення оплати праці, на думку Лілії Гриневич, має бути не пропорційним для всіх, а максимально стосуватися молодих учителів. Інакше згодом просто нікого буде підтримувати.
Також молоді вчителі не бачать перспектив, кар’єрного зростання. У школах дуже обмежено розвивається горизонтальна кар’єра, коли вчитель може виконувати якісь додаткові функції й отримувати за них додаткову оплату.
Вертикальна структура кар’єри, на думку багатьох, віджила себе. Її база — це присвоєння кваліфікаційних категорій (спеціаліст, спеціаліст другої категорії, спеціаліст першої категорії, спеціаліст вищої категорії). Одна з основних вимог для переходу на новий рівень — стаж роботи, тобто відпрацьований час, що мало мотивує молодих педагогів. Пониження, підтвердження або підвищення тарифного розряду відбувається за результатами атестації. Понад половину вчителів, як доводить опитування, не задоволені процесом атестації. Її альтернатива — сертифікація. Але остання теж має свої обмеження, бо її проведення є доволі дорогим.
Саме на категоріях, педагогічних званнях (наприклад, учитель-методист) та надбавках базується нарахування зарплати. Утім, на сьогодні 58% учителів мають кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії». Тобто понад половину фахівців теж не мають мотивації, бо їм, якщо міркувати в межах кваліфікаційних категорій, вже нікуди рости.
Довідка: як у різні часи вчителів мотивували грошима?
Кваліфікаційні категорії і тарифні розряди — породження радянських часів. У 1965 році між категоріями різниця в окладах була по 10 карбованців, згідно з тарифними розрядами того часу. А після отримання вищої категорії вчитель починав отримувати ще на 25 карбованців більше. Різниця між окладами початківця та спеціаліста вищої категорії становила 45 грн. Це приблизно третина середньої зарплати тих часів. За ці кошти можна було придбати чайний сервіз, продукти на пів місяця або орендувати квартиру на місяць.
Учитель без категорії у 2005 році (коли стався перехід з радянської на українську Єдину тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери) отримував 369 грн, другої — на 12 грн більше, першої — ще на 25 грн більше, вищої — ще на 35 грн. Між окладом початківця та спеціаліста вищої категорії різниця в окладах становила 72 грн. Це також приблизно третина середньої зарплати тих часів. На той час за таку суму можна було придбати продуктів на тиждень або костюм, куртку чи чоботи.
У 2025 році за педагогічного навантаження 18 годин на тиждень оклади вчителів такі: без категорії — 6294 грн, спеціалісти другої категорії — 6773 грн, першої — 7253 грн та вищої — 7 732 грн. Тобто педагоги все одно мають оклади, що є меншими за мінімальну зарплату в країні (8 тис. грн). Відповідно, до цієї суми їм автоматично нараховують доплати. Вертикальна кар’єра практично не впливає на зарплату. Яка б категорія не була у вчителя, оклад будуть розраховувати мінімально з 8 тис. грн. Тому це просто не працює нині. Важливо: зарплата вчителя складається не лише з окладу, а й надбавок та доплат.
Які нові ролі пропонують учителям?
Введення нової вертикальної структури має впроваджуватися паралельно з підвищенням статусу професії, переконана Ірина Унгурян. Потрібне поетапне збільшення зарплати та одночасна зміна системи нарахування оплати праці. Так відбудеться оновлення вертикальної структури та створення умов для розвитку горизонтальної.
Наприклад, такий шлях: «вчитель-початківець — вчитель — сертифікований вчитель — вчитель-експерт». Якщо йдеться про перехід до «сертифікованого учителя», то це сертифікація базового рівня, а в разі переходу до «учителя–експерта» можна запропонувати модель сертифікації поглибленого рівня, під час якої вивчатимуть напрацювання цього учителя, чому саме він може претендувати на звання експерта.
Звісно, кар’єрне просування — добровільна річ. Це не буде для всіх обов’язковим, як атестація. Якщо вчитель відчуває сили, ресурси, хоче просуватися, він робить для цього певні кроки.
Ролі горизонтальної структури можуть бути такими: кар’єрний радник, відповідальний за навчальну програму, наставник для інтернів, класний керівник. Певні додаткові ролі можуть бути ще у вчителя-початківця й залишатися на всіх рівнях, до експерта. Але частина з них теж залежатиме від «рівня по вертикалі». Наприклад, наставником для інтернів має ставати вже сертифікований вчитель, а відповідати за навчальну програму — вчитель на рівні експерта. Якщо людина хоче рости, їй потрібно мати додаткові ролі, а якщо вона зросла, це відкриває нові перспективи, а також збільшує заробітну плату.
Професійна підтримка та професійний розвиток
Професійний розвиток забезпечуватиме модель «гроші ходять за вчителем». Але жодна кар’єрна модель не буде дієвою без відповідної професійної підтримки на кожному етапі.
За результатами опитування вчителів з’ясували, що основними чинниками, які допоможуть зберегти молодих педагогів у професії, вони вважають підтримку адміністрації, позитивну атмосферу й підтримку колег. А ось наставники, супервізори були названі останніми, тобто їх не вважають ефективним. Наставництво сприймають не як підтримку, а як контроль. Треба роз’яснювати, що супервізорів слід не боятися, а, навпаки, запрошувати для вирішення власних професійних питань.
Також освітяни збираються подбати про розвиток професійних спільнот за принципом «рівний — рівному». Важливо розвивати спроможність центрів професійного розвитку педагогічних працівників як майданчиків досліджень, взаємодії та обміну досвідом.
Пілотування змін почнеться вже цього навчального року.
