Щодня Україна в огні. І щодня ми мусимо знаходити в серці те, що не вмирає. Коли здається, що сили вичерпуються — варто шукати свій компас у темряві, свою підтримку. Персонажі книг теж можуть стати нашими союзниками в протистоянні апатії. Вони нагадують: навіть на межі відчаю варто триматися — і задля майбутнього, і задля себе та своїх близьких у ньому. Ці літературні герої вже пройшли свої битви на сторінках книжок та щоденників, і сьогодні їхні слова — частина нашої броні.
Спікерка:
Катерина Корзун,
вчителька української мови та літератури,
фіналістка премії Global Teacher Prize Ukraine 2024
Захар Беркут
⬇
Тухольський старійшина, знахар. Усе життя віддав служінню громаді. Замолоду три роки вчився лікарської справи в монаха Акинтія та подорожував по Русі:
«Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се! Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».
«Захар Беркут» Івана Франка
Василь Кравчина
⬇
Український танкіст родом з-під Кам’янця-Подільського, коханий Олесі. Кремезний і витривалий, наділений розумом полководця:
«За що ми б’ємося? За що умираємо? — Голос Кравчини затремтів од глибоко напруженого хвилювання, і хвилювання передавалось бійцям. — …Ми б’ємося за те, чому нема ціни у всьому світі, — за Батьківщину».
«Україна в огні» Олександра Довженка
Капітан Колодуб
⬇
У мирні часи був садівником, а під час війни став знаменитим командиром та героєм:
«Пройдуть літа, загояться рани, приорються ворожі кладовища, забудуться пожарища і многі події поплутаються в сивих головах од частих спогадів і перетворяться уже в оповідання, але одне зостанеться незмінно вірним і незабутнім — високе і благородне почуття товариства і братства всіх юнаків, що розбили і стерли з лиця землі фашистське божевілля».
«Ніч перед боєм» Олександра Довженка
Дід Платон
⬇
Український селянин, перевозить через Десну бійців, які відступали під натиском нацистських військ:
«Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!»
«Ніч перед боєм» Олександра Довженка
35-річний київський програміст
⬇
Мешканець Києва, веде нотатник із «записками» та згадує в ньому всі катастрофи, вибори, курйози, замахи, вбивства під час каденції Леоніда Кучми та за часів Помаранчевої революції:
«Все одно за владу буде соромно, за будь-яку владу час від часу буває соромно. А от за Україну соромно вже не буде, і моє місце серед цих людей».
«Так, держава — це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава — це він, то досі у нас вже була б достойна держава».
«Це моя країна, я тут виріс, я тут живу, я хочу жити і працювати тут. І не абияк жити, а жити добре, достойно. Абияк жили мої батьки, і батьки моїх батьків, і всі гарні порядні люди у цій частині світу завжди мусили жити абияк, задурені черговою владою, черговим режимом».
«Записки українського самашедшого» Ліни Костенко
Максим Беркут
⬇
Наймолодший син Захара, перейняв ідеали батька. Хоробрий воїн, який показує неабияку відвагу в сутичці з монголами:
«Великої сили великого Чінгісхана ми не лякаємось. Вона може нас зробити трупами, але не зробить нас рабами».
«Хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого, ніж смерть».
«Захар Беркут» Івана Франка
Мавка
⬇
На своєму шляху закохана й сильна духом героїня «Лісової пісні» проходить цілу низку випробувань, демонструючи неймовірну життєстійкість:
«Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!»
«Лісова пісня» Лесі Українки
Ліричний герой Василя Стуса
⬇
— Василь Стус — незламний лицар правди і свободи. Його безкомпромісність була природньою, а не показною, — констатує вчителька української мови та літератури Катерина Корзун. — Моральні вимоги до часу, до середовища і до себе були надзвичайно високими. Імперія знущалася над Стусом, який своє життя, свої надії пов’язував тільки з долею свого народу. Моральну силу вистояти, не клонитися дає переконаність у тому, що правда — за ним.
«Ступай — майбутньому назустріч,
і хай хода твоя легка
легкою буде. І не треба
жалких жалінь. І – задарма.
Тюрма не доросте до неба:
Ще землю їстиме тюрма».
«Ти вже не згинеш, ти двожилава,
земля, рабована віками,
і не скарать тебе душителям
сибірами і соловками».
Ліричний герой Василя Симоненка
⬇
Шлях поета був коротким, але його жага до життя, глибина почуттів не може залишити байдужим.
«І тут ні сліз, ні відчаю не треба,
І тут не треба страху і ниття –
Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя».
«Але правди в брехні не розмішуй,
Не ганьби все підряд без пуття,
Бо на світі той наймудріший,
Хто найдужче любить життя».
Добровський
⬇
— Сам письменник пройшов «дорогою смерті» сербський полон та вижив дивом, — розповідає Катерина Корзун. — Сім виснажених солдат — персонажів повісті «Поза межами болю», які стали заручниками чужих намірів, навіть у нелюдських умовах залишаються людьми. Думки про перемогу життя над смертю Осип Турянський вклав в уста гордої людини — Добровського:
«Коли у тьмі і в хаосі, в якому ми мучимося, тліє іскра якої-небудь ідеї, то твоя огненна любов до життя й до його вищих цінностей переможе смерть».
«Поза межами болю» Осипа Турянського
Герой щоденника Олеся Гончара
⬇
— Олесь Гончар у червні 1941 року пішов на фронт у складі студентського батальйону. Свій «Щоденник», виданий у 2002 році, він почав під час Другої світової війни, коли був у німецькому полоні. Ані буремні часи війни, ані тиск радянської системи не зламали митця, — нагадує Катерина Корзун.
«25.01.1969. Кожен — у межах можливого і відпущеного йому природою — повинен максимально в ім’я високої мети виявити свою людську сутність. Щоб мав право в кінці дороги сказати: принаймні я зробив усе, що міг».
Дем’ян Многогрішний
⬇
Втікач із концтаборів, сильна духом, смілива людина:
«Подався доганяти без надії догнати. Але — сміливі завжди мають щастя».
«Краще вмерти, біжучи, ніж жити гниючи».
«Тигролови» Івана Багряного
Лірична героїня Олени Теліги
⬇
Олена Теліга — поетеса, публіцистка, діячка ОУН. Її біографія трагічна та швидкоплинна, а життя обірвалось у лютому 1942 року в Бабиному Яру.
«Не бійся днів, заплутаних вузлом,
Ночей безсонних, очманілих ранків.
Хай ріже час лице — добром і злом!
Хай палять серце — найдрібнійші ранки!
Ти в тінь не йди. Тривай в пекучий грі.
В сліпуче сяйво не лякайсь дивиться —
Лише по спеці гряне жданий грім
Із хмар сковзне — багнетом — блискавиця».
Іван Карналюк
⬇
Фронтовий кореспондент Олександр Довженко розповів історію про Івана Карналюка — людину на війні та про жагу до життя в майже безнадійній ситуації.
«Волю!.. Людина на вiйнi — це воля. Є воля — є людина. Нема волi — нема людини! Скiльки волi, стiльки й людини».
«Воля до життя» Олександра Довженка
Ліричний герой Павла Тичини
⬇
«Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу».
Ліричний герой Тараса Шевченка
⬇
«Борітеся — поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!»
Лірична героїня Лесі Українки
⬇
Скільки б не минуло часу — сама постать Лесі Українки буде завжди асоціюватися з образом героїні її поезії «Сontra spem spero!», рядки якої вражають драматизмом і водночас оптимізмом дівчини, здатної за найтяжчих обставин «пісню веселу співать».
«Так, я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!»
