Застосунки, що подають стислий зміст книжок, відучують школярів читати повні тексти, заважають освітньому процесу, псують смак. Про таку позицію частини освітян ми вже писали. Проте досвідчені вчителі розуміють: якщо щось не можна подолати, слід перетворити це на педагогічний інструмент. Як це зробити, радить академічна директорка Unique School, методистка EdEra Яніна Хіжінська. Також підібрали для вас поради європейських експертів, як із допомогою застосунку заохотити до читання влітку.
«Не підміна, а бінокль»
Застосунок — це не підміна книги, а швидше бінокль. Він дозволяє швидко оглянути твір, зрозуміти, чи цікава тема, чи зачепить стиль. Це як трейлер до фільму — інтригує, але не підміняє саме кіно. У цьому переконана Яніна Хіжінська.
— Все залежить від того, як саме ми використовуємо ці застосунки, — каже експертка. — Що робити вчителю? Заборонити? Ні. Краще перетворити застосунок на помічника! Він може стати чудовим інструментом для посилення інтересу до читання. Такий «екскурс» — це шанс для юного читача знайти свою» історію. Особливо для підлітка, який часто не знає, з чого почати, боїться «важких» книжок.
Ключове завдання — створити атмосферу, де читання стає не обов’язком, а задоволенням. Такі застосунки можуть бути корисними, якщо ми допоможемо дітям побачити їх як частину ширшого процесу знайомства з літературою. Показати, що читання — це захопливо, корисно і престижно.
Важливо навчити дітей насолоджуватися процесом читання, наприклад, під час інтерактивних занять, де учні читають уривки з книг і обговорюють їх. Учням зазвичай цікаво передавати прочитане через карту відчуттів: добирати аромат історії, кольори та відтворювати сюжет у стилі скрапбукінгу. Вчителі та батьки можуть також використовувати ці застосунки як стартову точку, а потім разом із дітьми обговорювати зміст книги, мотиви персонажів, теми, що піднімаються.
Чотири способи «приборкання» він пані Хіжінської:
1. Дегустуємо. Використовуємо короткі перекази як аперитив перед читанням. Обговорюємо, що зацікавило, які очікування, будуємо гіпотези.
2. Порівнюємо. Читаємо книгу, а потім порівнюємо враження з переказом. Що оминув увагою застосунок? Які деталі важливі?
3. Креативимо. Запропонуйте учням створити власні перекази, буктрейлери, комікси. Це розвиває критичне мислення та креативність.
4. Смакуємо. Не забуваємо про насолоду читанням. Організовуємо читацькі клуби, літературні вечори, де ділимося емоціями. Кожен може видрукувати самарі обраної книжки.
Програми для легких переказів
Один із прийомів американських учителів — пропонувати учням створювати власні неповторні самарі. У них не має бути офіційних пафосних слів, за якими можна запідозрити запозичення. Хай це буде наївно, але щиро, з гумором, емоційно. Але й такі перекази уже вважають занадто класичним завданням. Тож пропонують спеціальні програми (наприклад, за сезонами року чи за великими святами), де у кумедні або милі малюнки приємно дописувати. А замість завдання самостійно складати довгий текст, є підказки, питання та навіть варіанти стилів (рецензія, знайомство з героями, анонс-реклама).
Зовсім інший підхід у тих освітян з США, які намагаються зменшити шкоду від використання таких застосунків. Для цього радять давати завдання до тексту, які неможливо виконати, прочитавши лише стислий зміст. Але не треба влаштовувати перевірки, змушувати згадувати дрібні деталі та виявляти недовіру. Ось завдання, які зазвичай подобаються. Всі вони добре підходять для додаткового читання на літо, тож обирайте своє.
Десять завдань на літні канікули:
1. Алфавіт за книгою
І — Іван Іскра, К — козаки, Л — любов до Грицька, М — Маруся Чурай… Таким може бути маленький уривок з абетки за романом у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай». На кожну літеру алфавіту слід знайти значуще слово, що пов’язане з персонажами, подіями, художніми засобами чи ідеями твору.
2. Щоденник Волан-де-Морта
У 5 класі проходять дитячий бестселер Дж. Ролінг про Гаррі Поттера. Що як обрати одну подію, але кожен учень опише її очима іншого персонажу? Що думає про це Герміона, Рон, Довгопупс, Драко? А як щодо професора Снейпа, Дамблдора і навіть Волдеморта?
Якщо є час і бажання (наприклад, на канікулах) можна не обирати одну подію, а описати кілька днів, як у щоденнику персонажа. Це дасть змогу учням глибше зрозуміти стосунки персонажів.
3. Новий фінал
Хай учні на власний розсуд завершають історію. Це спонукає їх задуматися про те, що їм подобається, а що не подобається у книзі.
4. Нотатки з майбутнього
Можна поєднати попередні варіанти та написати від імені персонажа, яким він став за багато років після завершення описаних у книзі подій.
5. Один день із життя…
Попросіть описати, як проходить день героя книги. Деталі юний читач має знайти у тексті, а те, чого немає, можна дофантазувати. Але його твір очікує обговорення (під час бесіди чи письмово онлайн у вигляді коментарів). Тож учні можуть, наприкад, сказати: «Ні, у книзі він снідав інакше». У самарі цього точно немає.
6. Особистий лист
Учні діляться на пари. Попросіть їх уявити листування між певними персонажами. Скажімо, що напише Дон Кіхот обожнюваній Дульсинеї? А що ця проста жінка відповість напівбожевільному залицяльнику?
7. Огляд фільму
Уявіть, що книгу екранізували (або згадайте реальні екранізації). Нехай учні напишуть рецензію на книгу, ніби вони кінокритики, які презентують прем’єру аудиторії. Цікавості додасть оцінювання книги за системою зірок, яку використовують кінокритики: за сюжет, за образи персонажів, за художність, за ідею.
8. Путівник
Кожен учень має уявити, що він проводить екскурсію місцями подій книги. Що можна сказати туристам? Які місця важливі, що там трапилося, це «місця сили» або сумної пам’яті?
9. Співбесіда
Попросіть одного учня обрати улюбленого персонажа та створити список запитань для співбесіди з ним. Хай розпитає про кар’єру, стосунки, минуле, події в книзі, почуття. Другий учень підготує відповіді персонажа. Хай увесь клас попрацює парами.
10. Складання вікторини
Ніхто не здатен так добре виявити тих, хто читав повний текст або не читав, як самі діти. Попросіть їх скласти запитання для вікторини, з правильними та хибними відповідями. Потім кожен відповідає на ті, що рандомно дісталися. Краще проводити вікторину в класі, але можна й онлайн.
Самарі потрібне не учням, а вчителям
Професор літератури британського Open University Тереза Кремін провела з колегами дослідження. 1200 вчителів початкових шкіл відповідали на запитання стосовно дитячої літератури. З’ясувалося, що вони зациклені на текстах, які входять до шкільної програми, та майже нічого не знають про решту авторів, які пишуть для малих читачів.
- 64% опитуваних не змогли назвати шість дитячих авторів (яких не вивчають у школі);
- 22% не назвали жодного дитячого поета;
Через брак знань учителі не можуть порадити дитині, яка книжка їй пасуватиме, зацікавить на першому важкому етапі опанування читання. Вони не здатні навчити дітей обирати тексти до вподоби. Варто слідкувати за книжковими винагородами та знайомитися з текстами переможців. Утім, педагоги не байдужі, вони просто занадто перенавантажені, тож на дитячі книжки не лишається часу. Якщо педагог знайде час продивитися чимало самарі, на кожне з яких потрібно витратити всього пару хвилин, він матиме значно краще уявлення про сучасну літературу для дітей та юнацтва.
