Державна служба якості освіти України провела масштабне дослідження якості організації освітнього процесу в умовах війни у 2023–2024 навчальному році. Його результати вражають: за останні роки чи не вдвічі зросли тривожність, втома й напруга серед школярів та школярок. А мотивації бракує вже 61% учнів та учениць. 20% дітей не мають постійного доступу до освітнього процесу в умовах війни, а його організації найбільше заважають повітряні тривоги та відсутність умов для навчання в укриттях. Зібрали головне зі значущого дослідження.
6 важливих запитань, на які дає відповідь дослідження:
▪️ Які зміни відбулися в організації освітнього процесу у школах у другий piк війни?
▪️ Які чинники визначальні під час вибору форми організації освітнього процесу?
▪️ Чи змінився рівень матеріально-технічного забезпечення освітнього процесу?
▪️ Які є зміни в контингенті учнів/учениць та педагогів, спричинені війною?
▪️ Яка динаміка освітніх втрат та здобутків в умовах воєнного стану?
▪️ Хто з учнів/учениць зараз найбільше потребує компенсаторних заходів?
«118 керівників закладів освіти взяли участь у цьому соціологічному дослідженні, серед них — 3860 учителів, понад 10 000 батьків учнів початкової, базової та середньої школи і 3763 представники учнівства, переважно десятикласники, — розповів Руслан Гурак, голова Державної служби якості освіти України під час презентації даних. — Цифри і дані, які ми отримати, — надзвичайно важливі, завдяки ним ми зможемо більш якісно організовувати освітній процес в умовах війни з акцентом на якість та доступність».
Доступ до освітнього процесу:
лише 80% учнів/учениць мають постійний доступ до навчання
За інформацією освітян, близько 20% учнів/учениць не мали постійного доступу до освітнього процесу в умовах війни. Найбільше таких на Півдні — 30%.
Постійний доступ до навчання мали близько 80% учнів і учениць. «Порівняно з минулим 2022–2023 навчальним роком тенденція покращилась, адже тоді лише 69% учнів/учениць мали доступ до освітнього процесу регулярно», — озвучив важливу деталь Руслан Гурак.
Більше учнів/учениць мали доступ до навчання у містах, аніж у селах. Особливо ці відмінності проявляються серед учнів/учениць із числа соціально вразливих категорій: у містах 75% учителів/учительок вважають, що всі учні/учениці з малозабезпечених сімей мають доступ до освіти, у селах — 62%, із багатодітних сімей — 80% та 69% відповідно, із числа ВПО — 86% та 73%.
За даними керівників/керівниць закладів освіти, понад 97% шкіл не мали втрат у навчальному часі, тобто заклади освіти постійно здійснювали освітній процес (у синхронному та/або асинхронному режимах), а учні/учениці могли долучатися до нього. Якщо навчання не відбувалося, то не більш ніж п’ять днів (Центр, Південь).
Однак лише 42% батьків учнів/учениць початкової школи зазначили, що їхні діти постійно вчилися. Причому на Заході цей відсоток найнижчий. Про те, що їхні діти постійно вчилися, вказали 35% респондентів/респонденток, тоді як на Сході — 57%. Від 31% до 47% батьків учнів/учениць зазначили, що їхні діти не вчилися до 10 днів, від 9% до 17% — 10–20 днів. Про те, що діти не вчилися більш ніж 20 днів (місяць), зазначають 3% батьків учнів/учениць на Сході та до 11% — у Центрі.
Освітній формат:
тільки 53% закладів освіти працюють очно
Під час другого року повномасштабної війни та попри постійну загрозу безпеці, 53% освітніх закладів працювали у 2023–2024 навчальному році очно. 19% пропонували учням/ученицям дистанційне навчання і ще 28% — змішане. У Центрі та на Заході України переважає очне навчання. А на Сході переважна більшість і на Півдні половина шкіл продовжують працювати дистанційно. Щодо Півночі — там організація навчання відрізняється з урахуванням типу населеного пункту, де розташовано заклад освіти. Проте більшість шкіл провадять змішане навчання.
У 2023–2024 навчальному році переважна більшість учнів/учениць — 80% — здобуває середню освіту в очному форматі. Це на 16% менше, аніж у 2022–2023 навчальному році. Це означає, що до денної форми навчання не повернулося на 3,25% більше школярів/школярок.
Зміни в контингенті учнівства:
спостерігаємо стабілізацію
У 2022–2023 навчальному році різко поменшало учнів/учениць на Сході, Півдні і Півночі України. Проте зараз ситуація зі зміною контингенту учнівства стабілізувалась. Порівняно з минулорічним дослідженням, кількість школярів та школярок, які виїхали за кордон і змінили місце проживання, зменшилася: 44% показав Захід, 54% — Північ і 50% — Схід.
Зміни в контингенті педагогів:
найчастіше вчителі звільняються за власним бажанням
У 49% закладів освіти не було змін у педагогічному складі у зв’язку з війною. А на Заході країни аж у 64% шкіл не було зафіксовано жодних змін у контингенті працівників/працівниць. Причина змін у контингенті найчастіше — звільнення вчителя/вчительки за власним бажанням.
Ще 19% вчительства призвали на військову службу. Про мобілізацію педагогів на Сході не зазначив жоден керівник/керівниця закладу освіти, найбільше про це вказали директори/директорки в Центрі — 33%. Сумна цифра 12% свідчить про перебування вчителів/вчительок у відпустці без збереження заробітної плати.
Що найбільше перешкоджає організації освітнього процесу:
повітряні тривоги, відсутність укриття та інтернету
Організація навчання в укриттях під час повітряної тривоги:
переважна більшість займається своїми справами, а не вчиться
Результати навчання учнів/учениць та компенсація освітніх втрат:
бракує консультацій та підтримки вчителів/вчительок
Порівняно з двома попередніми роками, у 2023–2024 році кількість педагогів, які спостерігають зниження результатів навчання дітей, зменшилась на 21% і в містах, і в селах.
Разом із тим, серед учителів/учительок у містах переважає думка, що результати школярів/школярок погіршилися, і це стосується фактично всіх навчальних предметів.
Якщо говорити про базову школу — погіршились, на думку вчителів/вчительок, результати з таких предметів:
- українська мова,
- українська література,
- фізика.
Освітні втрати в школах (опитування учнівства)
найчастіше намагаються компенсувати через:
- надання навчальних матеріалів — презентацій, відео, аналогічних навчальних занять онлайн і завдань для самостійного опрацювання;
- проведення групових та індивідуальних консультацій.
Складно оцінити, як часто реалізовувалися вказані заходи з огляду на те, що більшість учителів/учительок скаржилися на брак умов і можливостей: відсутність інтернету чи різні часові пояси перебування.
Цікавий нюанс: результати анкетування вчителів/вчительок та учнів/учениць показали деякі розбіжності в оцінці допомоги та підтримки для надолуження навчальних втрат. Найбільше школярів/школярок вказали, що отримували допомогу у формі додаткових завдань та навчальних матеріалів для самостійного опрацювання. Натомість учителі/учительки насамперед зазначили про індивідуальні та групові консультації, додаткові заняття для учнів/учениць. Але майже п’ята частина учнів та учениць зазначили, що вчителі та вчительки не надавали жодної допомоги й підтримки для надолуження пропущених незасвоєних навчальних тем.
Дещо і потішило: порівняно з минулими двома роками збільшилася кількість учнів/учениць, які володіють уміннями, необхідними для самостійного навчання — планувати час, організовувати свою роботу, самостійно виконувати завдання, здійснювати самооцінювання.
Психоемоційний стан учнівства:
удвічі зросли тривожність, втома, напруження
Думка вчителів/вчительок вказує на те, що порівняно із 2021–2023 роками чи не вдвічі погіршився психоемоційний стан дітей — із 21% до 52%. Зросла тривожність учнів/учениць за цей же період: із 13% до 38%. Учні/учениці стали більш втомленими — відсоток зріс удвічі — із 33 до 68. Також учні/учениці на 30% більше почуваються напружено.
Спокійно почуваються лише 51% учнiв/учениць у містах та 55% учнів/учениць у селах, розслаблено — 29% школярів/школярок із міст і 34% — із сіл. Щасливими назвали себе 45% дітей із міст і 50% — із сіл.
Які головні виклики та «рецепт успіху»
в організації освітнього процесу?
Криза мотивації, надвисока тривожність та віра в перемогу попри все
Педагоги назвали основним викликом в організації освітнього процесу у 2023–2024 навчальному році дуже помітне й суттєве зниження мотивації учнівства до навчання: 61% — у містах та 64% — у селах. Минулого року про це зазначили лише 50% педагогів. Також 54% учителів/учительок міських шкіл і 48% учителів/учительок сільської місцевості акцентують на нестабільному психоемоційному стані учнів/учениць (минулоріч — 35%). Значно погіршився й емоційний стан педагогів: про це говорять 21% вчителів/вчительок у містах і 16% — у селах. Ще третина респондентів/респонденток б’є на сполох через брак підтримки з боку батьків учнівства.
Наостанок трохи мотивації: більшість керівників та керівниць закладів освіти обрали варіанти «перемога», «співпраця» та «комунікація», коли їх запитали про рецепт успіху в організації освітнього процесу.
