У соцмережах ґвалт і ажіотаж водночас: ох і давно культурний продукт не викликав такого жвавого розголосу та полярних відгуків публіки! Так, ідеться про перший в Україні історичний альбом-мюзикл про письменників «Ти (Романтика)», створений юними учасниками проєкту МУР. «Освіторія» поспілкувалася з учителями та літературознавцями, які виносять свій вердикт почутому.
«Ти (Романтика)»: що це, про кого й чому всіх зачіпає?
Юні творці проєкту МУР створили найобговорюваніший культурний продукт цієї весни: реп-мюзикл «Ти (Романтика)». Альбом складається з 18 треків, об’єднаних спільною ідеєю та сюжетом: репресії українських письменників, які творили у ХХ столітті. Саме їх згодом називатимуть «Розстріляне відродження». У мюзиклі є головний герой — «хлопчик-той-що-вижив», Павло Тичина.
Євгенія Дубовика, «Хейтспіч» та Сергія Мартинюка
Цитуємо авторів непересічної реп-опери:
— Ми писали цей альбом, чітко проводячи паралелі із сучасністю: у нас Володимир Сосюра — у Третій Штурмовій, Курбас тримає «культурний фронт», поки на війні «майбутні режисери, драматурги, Корифеї…», а доля Тичини нагадує долю людини на окупованих територіях, яка все ще намагається зберегти гідність, навіть за таких обставин, і зробити хоч щось для своєї нації. Хвильовий — той, хто не витримує «інформаційного потоку жахів і смертей», що несеться на тебе щодня, а Михайль Семенко повчає слухачів дешевою провокацією, потім додаючи «Ну а публіці то що? Вона ласа до видовищ…»
Звучить проєкт професійно: від високоякісного звукозапису до зіркових голосів мюзиклу — тексти для реп-опери читали Сергій Жадан, Nazva і «Хейтспіч», Євген Янович, Олена Кравець.
За кілька днів після презентації «МУР — Ти (Романтика)» зібрав полярні відгуки від культурних діячів, істориків і літературознавців. Хтось каже, що цей нішевий мистецький проєкт — мов ковток свіжого повітря та чіпляє з першої фрази. А комусь шкода «задарма приниженого» Тичину та «муляють вухо» росіянізми, помилки в начитаному тексті. Є навіть закиди про «пафос».
Друковану версію реп-опери можна прочитати ТУТ.
Як хвалять проєкт МУР:
Як критикують проєкт МУР:
Чому культурний проєкт «Ти (Романтика)»
розсварив соцмережі та чи він на часі?
А як сприймають епатажний мюзикл в освітянському колі та чи готові вчителі рекомендувати його дітям? Учителька української мови та літератури, фіналістка Global Teacher Prize Ukraine Лідія Поворознюк розповідає «Освіторії»:
— Проєкт «МУР — Ти (Романтика)» має культурну вагу. Хочу звернути увагу на те, що це саме культурний проєкт, а не «рафінований» освітній. Освітні проєкти — добре відредаговані, підігнані під програму, вичищені, «ідеальні». Можливо, у чомусь навіть пласкі, тому що часто потребують зазначення чіткої межі, де «хороше», а де «погане». Моє бачення: альбом-мюзикл про діячів Розстріляного відродження — культурний продукт для дорослих і має на меті залучити всіх охочих до коментування цього феномена. Цікаво, що самі хлопці з МУРу кажуть, що їм хотілось би залучати до обговорення мюзиклу слухачів віком від 13 років. Велика цінність проєкту у тому, що він створений без підлаштування під жодні критерії.
Переможець Global Teacher Prize Ukraine, виконавчий директор освітньої фундації MriyDiy Артур Пройдаков підхоплює цю думку:
— Добре, що цей проєкт є. На уроках окремі треки я міг би увімкнути, але закцентував би на тому, що це інтерпретація подій доби, а не історичний документ. Що більше проєктів про Розстріляне відродження, то краще.
Координаторка тренінгового центру ГС «Освіторія», кандидатка філологічних наук Алла Демченко додає:
— Цей продукт на часі. Презентувати його шкільній молоді варто. І добре, якщо учні слухатимуть мюзикл разом з учителем, щоб одразу мати змогу прокоментувати, поставити проблемні питання. Проєкт зібрав чимало критики в соцмережах, отже, не залишає байдужим. Особливо цінно, що мюзикл зачепив підлітків. Дивує, чому ніхто з критиків і словом не обмовився, що МУРівці розвінчують радянські міфи. Усе залежить від реципієнта: сприйняти інформацію поверхнево чи спробувати порівняти її подання зараз і в радянські часи.
Чи вартий обговорення з дітьми мюзикл, у якому є лайка?
Лідія Поворознюк усміхається, відповідаючи на це запитання:
— Я завжди так кажу: «Ми — мовники і маємо справу з життям. Неможливо викладати українську мову відірвано від життя». Якщо учні слухатимуть уривки разом із вами на уроці — певні моменти, де звучить лайка, можна цензурувати. Особисто я знаю як колег, які промотують уривок про «Бі Бо Бу» Семенка, так і тих, які свідомо цього не роблять. Це особиста історія контакту вчителя та конкретного класу, а також eрахування віку слухачів.
Чим цінна реп-опера про «Розстріляне відродження»?
— Для підлітків прем’єра такого твору на широкий загал — приклад, як практично їхні однолітки, сучасники осмислюють історичні події, що відбувалися 100 років тому. Як же ще про них говорити, якщо не на таких прикладах? І це готова відповідь на питання дітей: «Розкажіть, який сенс говорити про те, що трапилось колись? Чим це може бути нам корисно?» Адже просто тут і зараз 20-річні юнаки створили рефлексію на події «Розстріляного відродження», і про цю тему можна говорити з глибоким градусом зацікавлення. «У авторів реп-опери події 20–30-х років ХХ століття викликають ось такі емоції. А що у вас? Із чим ви погоджуєтесь, а із чим — ні?»
Радію, що навіть у складні часи з’являються нові культурні продукти хорошої якості. Особливо до вподоби, що автори міксують простоту подання текстів зі складнішими конструкціями. Якщо попередні роботи МУРівців базувалися на текстах самих класиків, то в новому мюзиклі тексти написані з нуля і сповнені алюзій на ті чи ті явища. Слухач має відчути це й зрозуміти, чому саме таке подання. Ось за це їх і критикують (а критика теж має право на існування). А хлопці, зі свого боку, нікому нічого не обіцяли, тож мають право писати так, як вважають за потрібне. Поле для критики нехай залишається! Це прекрасно, коли ми обговорюємо своїх класиків.
Реп-опера на уроці: як подати, про що дискутувати?
— Я веду уроки у випускного класу, і зараз у них канікули. Але ми однозначно поговоримо про мюзикл, який здійняв стільки куряви. Чимало школярів цікавляться сучасними культурними подіями, і вони вже це все слухають та будуть раді обговоренню. В якому форматі планую подавати цей матеріал? Надішлю посилання — нехай спершу самостійно прослухають, бо 40 хвилин запису ми не вмістимо в один урок. До того ж вік у школярів такий, що вони слухають і дивляться контент для дорослих — будьмо відверті. Мені й самій буде цікаво почути думку учнів про нецензурні елементи реп-опери. Я навіть вже здогадуюсь, що можуть відповісти, але хочеться запитати наживо.
Особисто мені буде цікаво обговорити з підлітками постать Павла Тичини, який є провідним персонажем мюзиклу — йому присвячено три треки з 18. У першому семестрі ми робили з учнями мінідослідження про поета — моєю метою було занурити клас у тогочасні події і подивитись, як реагує на них сам Тичина: від появи «Сонячних кларнетів» і до вірша «Партія веде». До слова, тоді ми також використовували в дослідженні відео та аудіо МУРу. І це було ефективно: сучасній молоді не цікаво дивитися на історичні постаті у форматі 2D — мовляв, той «хороший», а той «поганий». А ось охопити всю історію життя Тичини цілісно — варто. Наприкінці нашої розвідки учні писали есе про те, який вибір зробили б вони, опинившись на місці Павла Тичини.
Що я запитаю в учнів?
- Чи вони згодні з рішенням взяти саме Павла Тичину на головну роль у мюзиклі, чи, можливо, бачать головним персонажем когось іншого й чому?
- Який образ Тичини вони зчитали для себе із цієї рок-опери: «блідного і жалюгідного», як звучить в одному епізоді? Чи, навпаки, для них цей персонаж розкрився об’ємно — ось тут «…від кларнету пофарбована дудка зосталась», а вже тут — бачимо людину, яка відстоює свої принципи. Адже Павло не хотів, щоб друкували його вірш, але дозволу в нього не запитували…
- Які сенси відгукуються їм із цієї цитати з вірша «Бі бо бу» — «…Де є культ — там не мистецтво»?
Особисто для мене цей мюзикл про те, що потрібно «збити культ» із літературних персоналій, аби зробити мистецтво наближеним до людей. Та й творці мюзиклу самі говорили про мету «робити культуру не музейною і не прибитою пилом».
- Чи помітили вони іронію та сарказм авторів мюзиклу? Чого вона торкалась?
Я вподобала іронію у фразі «улюблене радіо товариша Косіора». Можна поговорити зі школярами про те, чому це радіо, змінюючи роки, змінює і тональність, і мовні звороти.
Недоліки реп-опери: чи боляче мовникам чути помилки?
— Недоліки є. Десь не використовується наказовий спосіб чи форма дієслова, десь калька чи росіянізми проскакують або неправильно поставлені наголоси. Звісно, є й помилки, зроблені навмисно. Але люди, які лише слухали тексти, мають ще прочитати друковану версію в пдф — там знайдуть ще більше помилок:) Чи псують помилки ефект від почутого? Точно ні! Автори казали, що й самі в курсі своїх недопрацьовок і наступного разу більше дбатимуть про літературне редагування.
Але для мене й це цікавий виклик у роботі з учнями. Тексти пісень — чудовий тренажер для «роботи над чужими помилками».
