За результатами PISA 2022 Естонія входить до топової десятки країн за рівнем успішності учнів. Країні вдалося створити одну з найефективніших освітніх систем у світі. Естонія також вийшла з радянського союзу і мала ті самі передумови, що й Україна, саме тому Естонія є референтною країною для нас у порівнянні результатів PISA. То як Естонії це вдалося? Розкриваємо секрети естонського освітнього стрибка.
Школи стали самостійними
У непрості часи після виходу з радянського союзу Естонії потрібно було відновлювати свою економіку. Але поряд з економічними та політичними реформами країна також трансформувала систему освіти і виділяла на це достатньо коштів з бюджету.
Важливим кроком була децентралізація фінансування шкіл. Відповідальність за надання освітніх послуг для школярів несуть органи місцевого самоврядування (муніципалітети). І вони виділяють на освіту приблизно 35% свого бюджету на рік.
Завдяки децентралізації естонські школи досить автономні, вони ухвалюють чимало рішень щодо фінансів, управління персоналом та організації навчання.
Як розподіляється відповідальність за освітню систему
Міністерство освіти Естонії відповідає за розвиток системи освіти, розробляє національний навчальний план, визначає рівні й умови фінансування, встановлює вимоги до педагогічної компетентності, визначає мінімальну зарплату вчителів.
Муніципалітети організовують роботу вчителів та керівників шкіл, інформують батьків і заклади освіти, проводять інспекції у школах. У великих містах муніципалітети також можуть забезпечувати якість освіти, координувати шкільні мережі та допомагати школам, наприклад, управляти шкільним бюджетом.
Також в Естонії є фонди, що займаються системою професійних кваліфікацій. Тобто вони є певним зв’язком між ринком праці та закладами освіти. Фонди розробляють різноманітні навчальні програми для загальної та професійної освіти, впроваджують зовнішнє оцінювання учнів, пропонують професійний розвиток для вчителів.
Цифрова трансформація крок за кроком
Після відновлення незалежності у відбудові Естонії важливу роль відіграв стрімкий розвиток інформаційних технологій. Сьогодні Естонія є одним з найбільш диджиталізованих суспільств у світі, відповідно її громадяни повинні мати розвинуті цифрові навички та вміти їх застосовувати у професійному житті. А це висуває певні умови до освітньої системи.
Естонія розпочала активну модернізацію своєї системи освіти ще у 1991 році, використовуючи інформаційні технології задля суспільного розвитку. А у 1996 році з’явилася програма «Стрибок тигра» (Tiger Leap). Вона була побудована на трьох «стовпах»: комп’ютери та інтернет, базова підготовка вчителів, електронні навчальні програми рідною мовою для загальноосвітніх навчальних закладів.
Першим кроком стало забезпечення всіх шкіл комп’ютерами та доступом до інтернету. До 2000 року всі школи мали комп’ютери, а до 2001 року — були підключені до інтернету.
Для педагогів створили базові курси з інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). І у 1997 році майже 4 тис. вчителів взяли участь у 40-годинному базовому курсі з комп’ютерної грамотності. А через два роки з’явилися нові курси — з електронних навчальних програм, пошуку інформації в інтернеті та підготовки навчальних матеріалів.
Продовженням стала освітня програма «Стрибок тигра плюс». Вона зосереджувалася на ІКТ-компетентностях учнів та педагогів. Її основні заходи — створення електронних навчальних матеріалів, підвищення кваліфікації та підтримка співпраці й обміну досвідом між учителями.
У 2001 році з’явився освітній портал SchoolLife, на якому педагоги могли обмінюватися ідеями та звертатися за порадами до колег. Вони ділилися там своїми навчальними матеріалами, корисними посиланнями та інформацією про онлайн-курси.
Паралельно з розробкою навчально-методичних матеріалів проводилася підготовка вчителів. Адже важливо, щоб педагоги були готові працювати в умовах змін. Для цього спершу навчали вчителів-тренерів, які далі ділилися знаннями у своїх освітніх осередках.
До 2004 року цифрові навички естонських вчителів покращились. Відповідно робота з комп’ютерами урізноманітнила їхню навчальну роботу.
У 2012 році в Естонії запрацювали програми ProgeTiger та ІТ Академія. ProgeTiger навчала дітей навичок майбутнього. Вони опановували робототехніку, програмування та STEAM предмети. У цих напрямках вони вчилися розв’язувати проблеми, бути креативними, співпрацювати та критично мислити.
ІТ Академія популяризувала вищу освіту в галузі інформаційно-комунікаційних технологій. Це програма співпраці та розвитку між державою, компаніями ІКТ-сектора та університетами. Адже країні бракувало ІКТ-фахівців, тому розвиток вищої освіти у цьому напрямку був кроком до розв’язання проблеми.
Одним із пріоритетів в освітній стратегії Естонії є цифровий фокус на навчанні впродовж життя. Його мета — покращити диджитал-навички всього населення, що зробить цифрову інфраструктуру доступною для всіх. Для цього Міносвіти Естонії створило програму «Цифровий фокус» та впровадило розвиток диджитал-компетенцій у навчальний процес.
Рання диджиталізація Естонії принесла свої плоди під час пандемії. Адже вчителі змогли використати свій досвід і з легкістю перейти на навчання онлайн.
Чим особливі естонські школи
Зараз Естонію можна назвати потужним освітнім центром. Усе завдяки підходу до освіти, що поєднує гру і навчання, орієнтоване на дитину, з новими технологіями. Розгляньмо, які цікаві особливості є в естонських шкіл.
Школа, яка цінує всіх дітей
Заняття організовані так, щоб зосередити увагу на учнях. А це означає, що метою є знайти те, що їм подобається і приносить задоволення, розкрити їхні найкращі здібності. Освіта в Естонії також адаптована до віку. Обов’язкова школа починається лише в 7 років. А раннє навчання базується на грі. Викладання організовано за принципом інтегрованого навчання, особливо в дошкіллі та початковій школі. Тобто різні предмети об’єднуються навколо конкретних тем і проєктів.
Немає розподілу на сильніших та слабших учнів
Естонська система освіти ґрунтується на принципі рівності. Загальна освіта в країні — безкоштовна, і батьки не стикаються з прихованими витратами. Кількість приватних дитячих садків і шкіл зростає, але вони також сприяють підтримці державної системи. Також школи не розділяють учнів за їхніми здібностями, а тримають їх разом у процесі навчання.
Педагоги дошкілля та початкової школи мають однакову зарплату
В Естонії в дитячих садочках працюють висококваліфіковані педагоги, тож коли діти йдуть до школи, вони вже мають попередній досвід фундаментальних навичок освіти. Тому держава прирівняла всіх вихователів дитячих садків і дошкільних закладів до вчителів початкової школи й забезпечила такою самою зарплатою. Адже вихователі садочка та шкільні вчителі однаково важливі для навчання. І це зробило дошкілля потужною базою для подальшої освіти дітей.
Вчителі самі обирають, як навчати дітей
Держава довіряє своїм освітянам, а навчальна програма лише мінімально регламентована. В Естонії вчителі разом із директорами шкіл можуть самі вирішувати, чи втілювати державну політику. Адже вони є професіоналами та змінотворцями. Наприклад, педагогам дають доступ до різних диджитал-девайсів чи інших інноваційних речей для освіти. І вони знаходять їм ефективне застосування на уроках. Проте держава не визначає, що саме потрібно використовувати у класі. Адже вчителі краще знають, як спрацює та чи та технологія в навчанні.
Так само і з підручниками: вчителі та школи самі вибирають, за якими їм навчати дітей. Держава дає гроші на придбання матеріалів, але не визначає, які саме треба купувати. Завдяки цьому виникає безліч корисних розробок. Наприклад, як зробити математику чи фізику зрозумілішою для дітей. Тож вчителі, громади та діти самостійно вчаться працювати з даними: вони збирають інформацію й аналізують, що найкраще допомогло саме цьому учневі в розвитку його читацьких, математичних навичок чи знань з іноземної мови, і дають державі зворотний зв’язок.
Диджиталізація важлива, але не обов’язкова
В Естонії існує державна політика диджиталізації освіти, але ніхто не змушує вчителів та керівників шкіл суворо їй слідувати. Кожен підручник завжди існує у двох варіантах — паперовому і цифровому, і обидва вони є безкоштовними для дітей. З боку Міносвіти є заохочення до диджиталізації, і багато шкіл досить просунуті в цьому. Але якщо школа вважає ефективним проводити уроки не в класах, а на вулиці, її у цьому також підтримають.
