Страх і тривога — це звичайні емоції у повсякденному житті школярів, а під час війни — особливо. Але в чому саме полягає різниця між страхом і тривогою? Як створити безпечний простір для навчання? І як ми можемо допомогти дітям розпізнавати ці емоції та керувати ними? За допомогою безкоштовного застосунку «Віздом: Світ емоцій» зробити це буде легко. Ми підготували практичні завдання, робочі аркуші, медитації та дихальні вправи з доповненою реальністю, які допоможуть дітям розвинути власні суперсили проти страху та тривоги.
У чому різниця між страхом і тривогою?
Як і всі емоції, страх і тривога не є «поганими» емоціями. Насправді вони важливі для запуску нашої «сигналізації», коли виникає небезпека, і це природно — нервувати в нових ситуаціях. Однак, як і гнів, страх і тривога можуть стати сильними емоціями, які заважають дітям зосереджуватися, контролювати свої дії, взаємодіяти з іншими або пробувати щось нове.
Хоча страх і тривога мають багато спільного з нашими фізичними реакціями, між цими емоціями є відмінності.
Страх — це реакція на безпосередню небезпеку, інакше відома як реакція боротьби, втечі, завмирання. Вона є адаптивною функцією виживання, яка допомагає нам залишатися в безпеці, дотримуватися правил безпеки і просити про допомогу.
Тривога, навпаки, є очікуванням небезпеки. Тривога часто виникає, коли ми стикаємося з чимось новим (наприклад, вперше відвідуємо нову школу), неприємним (наприклад, йдемо до стоматолога) або складним (наприклад, складаємо тест). Наша внутрішня «сигналізація» може спрацювати, навіть якщо безпосередньої небезпеки немає. Це може збити з пантелику і ускладнити вирішення проблеми.
Перш ніж допомагати дітям розпізнати свій страх і гнів, важливо створити безпечний простір.
Створіть безпечний простір
Окрім створення безпечного фізичного простору, вчителі можуть вжити таких заходів, щоб сформувати в учнів почуття емоційної безпеки:
✅
Встановити розпорядок дня: діти почуваються комфортно в умовах передбачуваності, тож якщо ви починаєте і закінчуєте свій день певним усталеним чином, це дасть їм орієнтири, на які вони зможуть покладатися впродовж усього дня. Наприклад, ви можете почати день з короткої вправи на усвідомленість, такої як «Спостереження». Наприкінці дня ви можете запропонувати учням поміркувати над тим, як пройшов день, використовуючи вправу «Троянда і шип».
✅
Щодня знаходити час для заспокійливих видів діяльності, таких як спів або прослуховування медитації із супроводом, наприклад, «Ваше улюблене місце».
✅
Використовувати плавні рухи, щоб допомогти учням відновити зв’язок зі своїм тілом і віднайти душевну рівновагу. Потягування з боку в бік — це простий рух, який ви можете виконати, сидячи на місці.
✅
Зберігати спокій і моделювати стратегії подолання стресу: знайдіть час, щоб проаналізувати власні відчуття кожного разу, коли ви заходите в клас і виходите з нього. Ви можете продемонструвати перед учнями стратегію подолання стресу, яка працює для вас: «Я помітив, що сьогодні вранці почуваюся знервованим, тому я зроблю три глибокі вдихи, щоб заспокоїтися».
✅
Зберігати позитивний настрій: ви можете розвивати оптимістичне мислення, запропонувавши учням подумати про свої надії та мрії або створити дерево бажань.
Допоможіть дітям розпізнати страх і тривогу
Допоможіть дітям розпізнати, коли вони відчувають страх або тривогу, і що відбувається, коли вони відчувають це. Це важливий перший крок, перш ніж ми зможемо навчити їх керувати цими емоціями. Будьте відкриті до їхніх почуттів і проявляйте терпіння. Наприклад, ви можете сказати:
- «Це нормально, що ти так почуваєшся. Ми можемо поговорити про це, якщо хочеш»,
- «Я розумію, що ти відчуваєш. Це було непросто пережити»,
- «Я знаю, що тобі зараз важко, але я з тобою».
Незалежно від того, чи бояться діти темряви, собак або навіть овочів, це справжні почуття, іноді пов’язані з попереднім досвідом, а іноді є результатом того, що ці речі є новими і незнайомими.
Ви можете використовувати ці навідні запитання, щоб допомогти вашим учням зрозуміти, що таке страх і тривога.
Навчіть дітей суперсилам для подолання страху і тривоги
У Королівстві страху в застосунку «Віздом: Світ емоцій» діти створюють історії, які допомагають їм зрозуміти наведені вище запитання. Допомігши персонажу зрозуміти свій страх або тривогу, діти отримають суперсили, які є стратегіями подолання цих емоцій. Ви можете використовувати цей журнал «Суперсили» та Майстер-ключ, щоб заохотити учнів практикувати свої суперсили.
2 кроки для регулювання страху і тривоги
Крок 1
Заспокойте свою «сигналізацію»
Ось кілька порад і стратегій, якими ви можете поділитися зі своїми учнями, щоб допомогти їм заспокоїтися, коли вони відчувають страх або тривогу:
🔹 Попросіть про допомогу:
Особливо дітям може знадобитися допомога в розумінні їхньої внутрішньої «сигналізації», щоб визначити, чи існує реальна небезпека, чи ні. Заохочуйте їх звертатися по допомогу, якщо вони відчувають страх або тривогу. Цей робочий аркуш «Прохання про допомогу» допоможе їм визначити, кому з дорослих вони можуть довіряти.
🔹 Стверджувальні позитивні твердження:
Коли ми відчуваємо страх, але знаємо, що нам не загрожує безпосередня небезпека, ми можемо спробувати сказати вголос: «Я в безпеці», щоб заспокоїти себе, або коли відчуваємо, як калатає серце, ми можемо нагадати собі: «Ці тілесні відчуття неприємні, але вони не є небезпечними». Якщо ми відчуваємо тривогу, ми можемо сказати: «Зупинись, ці думки не є корисними», щоб допомогти нам припинити розмірковувати. Ви можете допомогти учням потренуватися розпізнавати корисні думки за допомогою цієї роздруківки «Корисні та некорисні думки».
🔹 Дихальні вправи:
Іноді, навіть якщо ми відчуваємо себе впевнено, ми відчуваємо фізичне занепокоєння: серце калатає, нас трясе, ми відчуваємо тремтіння. У такій ситуації корисно робити повільні глибокі вдихи, щоб спробувати переключити свою увагу і заспокоїтися. Учні можуть спробувати покласти руки на живіт або на голову, роблячи глибокі вдихи за допомогою дихальних вправ з доповненою реальністю, таких як «Дихання з Віздомом». Це може допомогти їм стати більш впевненими у своїй здатності долати нові, неприємні або складні ситуації.
Крок 2
Міркування та вирішення проблеми
Після того, як ваші учні заспокояться, ви можете спробувати разом виконати ці вправи, щоб допомогти їм обміркувати і пережити свій страх і тривогу:
🔹 Складіть план з 5 кроків:
Люди схильні уникати ситуацій, які викликають тривогу. Наприклад, якщо дитина боїться йти до школи, вона може довго збиратися вранці або казати, що їй погано, коли прокидається. Уникнення таких ситуацій зменшує нашу тривогу в короткостроковій перспективі, але чим більше ми уникаємо таких ситуацій, тим менш впевненими ми почуваємося у своїй здатності їх подолати, що призводить до стрімкого зростання тривожності в довгостроковій перспективі. Разом із учнями ви можете скласти план з 5 кроків, який допоможе їм поступово відкривати для себе те, що викликає у них тривогу. Ви також можете використовувати цю таблицю «Я маю, я є, я можу», щоб допомогти вашим учням поставити перед собою розумні цілі для подолання страхів.
🔹 Речі, які ми можемо контролювати, та речі, які ми не можемо контролювати:
Попросіть учнів намалювати коло з автопортретом. Усередині цього кола запропонуйте учням намалювати або перерахувати речі, які вони можуть контролювати (наприклад, мою поведінку, мої думки, моє тіло). За межами цього кола попросіть учнів намалювати або перерахувати те, що вони не можуть контролювати (наприклад, почуття і реакції інших людей, погоду, шум ззовні, мої батьки, які не ладнають між собою). Ви можете показати учням, що часто, коли ми відчуваємо тривогу, ми зосереджуємося на речах, які перебувають за межами нашого кола, тобто поза нашим контролем. Якщо ви допоможете учням зосередитися на тому, що вони можуть контролювати, це дасть їм змогу вирішувати нові, складні або неприємні ситуації.
Щоб отримати більше вправ та ігор, завантажте безкоштовний застосунок «Віздом: Світ емоцій» від компанії «Беттер Кідз» (Better Kids) для соціально-емоційного навчання в App Store або Google Play Store. Навіть у дорослому віці ми знаємо, що життя може бути лячним і багато чого може викликати у нас тривогу. Ми можемо запевнити наших дітей, як і самих себе, що ми не одні. Разом ми можемо визначити ці емоції та наші «суперсили», які допомагають нам почуватися спокійними, хоробрими та впевненими.
