27 серпня народився Іван Франко. Його знають як генія слова, поліглота, науковця та громадського діяча. Ми пропонуємо поговорити про менш відомі факти із життя Івана Яковича. Чи можна назвати його феміністом? Що спільного у шлюбу Франка та соборності України? Який модний тренд письменника нині масово підхопили українці? Зібрали факти, що дивують.
1. Одружився з розрахунку
Справа була не в заможності нареченої. Письменник одружився з Ольгою Хоружинською, дівчиною зі сходу України. У такий спосіб галичанин Франко наче втілював мрію всіх українців про соборність.
У листі до Агатангела Кримського він писав: «З теперішньою моєю жінкою я оженився без любові, а з доктрини, що треба оженитися з українкою, і то більш освіченою, курсисткою».
Ольга — випускниця Харківського інституту шляхетних дівчат та жіночих курсів у Києві. Знала кілька мов, належала до заможної патріотичної родини. Проте дівчину не видали заміж насильно. Хоружинська також бачила переваги в цьому шлюбі. Чоловіки її сестер займалися громадською діяльністю. Тому партнерство з відомим та радикальним Франком вона вважала гарною ідеєю.
Мету шлюбу ніхто не приховував. Тож на весіллі звучали тости не за щастя молодят, а за Соборність України.
2. Містик, що мав зв’язок із потойбіччям
Іван Франко був упевнений, що має надприродний зв’язок зі світом мертвих. Одного разу купив у львівського антиквара старий рукопис і видав власним коштом як невідому драму Адама Міцкевича. Бо так йому сказав дух покійного. Хоча в літературознавців немає сумніву, що це текст невідомого письменника.
Це був не єдиний випадок спілкування Франка з потойбіччям. Але записів про це небагато. Адже письменник не вів щоденників. Про його життя розповідають листи до друзів чи замітки. Наприклад, «Із спостережень над природою», 1915.
Але як почалося це спілкування з духами? Річ у тім, що в 52 роки Франко сильно захворів. І лікар відправив його лікуватися в містечко Ліпік у Хорватії. Не встановивши точного діагнозу, медики лікували Франка препаратами, що негативно впливали на нервову систему та викликали галюцинації. Очевидно, що звідси й надприродні здібності письменника.
3. Франко-фемініст
Іван Якович підтримував діяльність українського феміністичного руху. Галицьке суспільство в той час було консервативним та радикальним. Проте Франко не був його типовим представником. Він вважав жінок рівними собі та поважав їхнє право на вільну поведінку в суспільстві.
Зокрема питання нерівності прав чоловіків та жінок Франко підняв у статті «Жіноча неволя в руських піснях народних».
Але феміністичний рух викликав цікавість у Франка не лише в контексті літератури. Він також підтримував боротьбу жінок за рівність виборчого права.
У програмі Русько-Української радикальної партії, одним з авторів якої був Франко, йшлося про наступне: «У справах політичних хочемо повної волі особи, слова, сходин і товариств, печаті і сумління, забезпечення кождій одиниці, без ріжниці пола, якнайповнішого впливу на рішанє всіх питань політичного життя».
4. Започаткував модний тренд
Іван Якович — перший, хто почав носити вишиванку під піджак. У родині Франків уміли вишивати та постійно носили вишитий одяг. Цієї традиції Франко продовжував дотримуватися й коли переїхав до міста.
Син Івана Яковича Петро так згадує стиль батька: «Батько залюбки одягався в сіру одежу. Майже завжди носив вишивану сорочку… На торжественні приняття одягав чорний «шлюсрок», рідко фрак».
Таким описує Франка на святкуванні на честь Шевченка Михайло Яцків: «Він сидів зі своєю дружиною, був у темно-синьому костюмі і вишиваній сорочці із синьою стрічкою».
Тож Іван Якович відрізнявся своїм стилем серед галичан, які носили краватки чи пишні коміри. А його тренд одягати вишиванку під піджак знайшов відголос у сучасному суспільстві.
5. У будні — письменник, на вихідних — рибалка
З малих років та до самої старості Франко був завзятим рибалкою. Про це пише у своїх спогадах його син Тарас. Коли Іван Якович проводив з дітьми літні канікули, то вони передусім йшли на рибалку. Він навчав синів плести сіті та робити приманку для риби.
«З тією рибою мати мала потім клопіт: треба було її варити, смажити чи маринувати», — згадує Тарас Франко.
Також Іван Якович брав участь у виданні альбому всіх видів риб. І після його презентації вдома у Франків висіли автентичні малюнки риб у рамках та за склом.
6. Майже лауреат Нобелівської премії
1915 року професор та доктор філософії з Відня Йосип Застирець подав до Нобелівського комітету кандидатуру Франка. В архіві Шведської академії зберігається документ, у якому зазначене ім’я Івана Франка.
Проте Іван Якович так і не став лауреатом Нобелівської премії. Річ у тім, що лист Застирця надійшов до Стокгольма надто пізно. На той момент список претендентів уже був затверджений.
На жаль, Франкові не судилося стати лауреатом. Наступного 1916 року він помер. А за правилами Нобелівського комітету, премія вручається лише живим претендентам.
