Євгенія Смірнова, засновниця освітнього проєкту «Школа Супергероїв», нещодавно стала заступницею міністра освіти і науки з питань дошкілля. У матеріалі Євгенія розповідає, як проєкт із волонтерської ініціативи виріс у державну установу та цілу національну мережу освітніх центрів у лікарнях.
За великими змінами часто стоять історії маленьких людей. Дівчинка Ліна потрапила до столичної лікарні «Охматдит» у 6 років і затрималася там на цілих 10 років. За той час її ровесники пішли до школи, здобули середню освіту та почали планувати своє самостійне майбутнє.
Але Ліна так і залишилася шестирічною дівчинкою, яка не вміла писати й читати. Саме історія Ліни стала відправною точкою освітнього проєкту «Школа Супергероїв», який заснувала громадська організація «Маленьке серце з мистецтвом». Через 7 років від старту волонтерської ініціативи вона перетворилася на державну установу, що має вісім освітніх центрів у великих містах і планує відкрити філії в дитячих лікарнях всієї України.
Це історія про те, як маленька волонтерська ініціатива перетворилася на національну мережу освітніх центрів у лікарнях, ініціювала внесення змін до закону про освіту та передала в управління державі свій проєкт.
Історія дівчинки Ліни
«Коли тільки починали свою діяльність як волонтерське об’єднання «Маленьке серце з мистецтвом», ми робили багато надзвичайно корисних справ — від адресної закупівлі ліків до відправлення пацієнтів на лікування за кордон. Але ми прагнули стати системною організацією! — розповідає засновниця «Школи Супергероїв», а нині заступниця міністра освіти і науки України з питань дошкілля. — Одного дня я познайомилася у ВІЛ-відділенні «Охматдиту» з дівчинкою-підлітком Ліною, яка не вміла читати й писати. Вона провела кілька років на лікуванні у стаціонарі і практично була позбавлена можливості здобувати освіту. А це лікарня, що розташована в самому серці столиці — якщо сісти на тролейбус, то через 10 хвилин він вас довезе до Майдану Незалежності. Я собі із жахом уявляла той день, коли Ліна зможе залишити лікарню, але самостійно вона б не змогла не те, що зорієнтуватися, куди їй їхати, вона б не змогла прочитати навіть назву своєї зупинки.
Час від часу в лікарні з’являлися волонтери, що проводили майстер-класи, чогось навчали дітей, але ж будь-яке вміння потребує постійного тренування. Так ми визначилися з тим, що нашою місією буде створення постійного освітнього проєкту в лікарні. Перший наш клас ми почали створювати в коридорі ВІЛ-відділення «Охматдиту», бо окремого приміщення нам не дали. Ми вирішили: «Окей, коридор так коридор!» Але тут часом проїжджає каталка з реанімації чи візочок, тому парти мають бути портативними. І ми пішли шукати тих, хто зможе нам їх зробити. Ми залучили кілька дизайн-агенцій, вони прийшли подивилися: «Це виклик, але ми впораємося!»
Від нашого першого класу, який ми зробили в коридорі, були в шоці всі: лікарня, пацієнти та навіть ми самі. Використаним був кожний міліметр простору! Це функціональний клас у формі казкового міста, який одразу захоплював дітей. І коли нам вже дали окреме приміщення, фантазія та амбіції не знали меж. Побачили в дії інтерактивну дошку і зробили все, щоб вона зʼявилася в нашому класі. Ця дошка, як великий планшет, на якому дотиком можна малювати, вирішувати завдання і навіть танцювати, коли вчителі віртуозно інтегрують сучасні технології на уроках. Це в рази збільшує рівень засвоєння інформації, тому що вона стає частиною незабутнього яскравого життєвого досвіду».
Перша соціальна освітня франшиза
Коли діти вперше потрапляли в яскравий клас «Школи Супергероїв», вони не розуміли, що їм робити, бо він був не схожий ані на школу, ані на лікарню. У ньому кожна дитина відчуває себе супергероєм, здатним на неймовірні вчинки. І сталося диво — учні почали приходити на заняття заздалегідь, щоб допомогти вчителям підготуватися до початку уроків. Так урок за уроком, місяць за місяцем створювалася наша школа. І стало очевидним, що цей успішний досвід треба масштабувати, щоб діти в інших лікарнях і містах реалізовували своє законне право на освіту.
«Першою реакцією на ідею створити франшизу та відкрити школи в інших містах була фраза: «Женю, так, як ви хочете, не буде!», — пригадує Євгенія Смірнова. — Але коли вона ще лунала, я вже цікавилася досвідом українських і міжнародних франшиз. Виявилося, що соціальних франшиз не існувало, і доля нас обрала для того, щоб створити першу у світі соціальну франшизу освітнього проєкту.
На старті розробки франшизи наш проєкт називався «Школа в лікарні». Але ж якщо критично подивитися на назву, то це ті місця, куди дитина не хоче потрапити — ані в лікарню, ані в школу. Наші класи, які вже були на той момент відкриті, були надсучасними освітніми просторами, від яких у дітей виникав вау-ефект як від Діснейленду. І тоді дизайнер Діма Буланов запропонував назву «Школа Супергероїв». І це було влучно та мотивуюче!
Ми почали шукати та залучати бізнес-консультантів, які б допомогли описати школу до найменших деталей.
На той момент у нас уже була розроблена чудова айдентика, логотип, правила спілкування з дітьми, цінності, освітні стандарти та багато іншого. Але ми прагнули так описати проєкт, щоб у будь-якому місті «Школа Супергероїв» не поступалася тій, що була відкрита в столичному «Охматдиті» та стала взірцем лікарняної освіти», — продовжує Євгенія.
15 тисяч дітей щороку потребують освітніх послуг у лікарнях
Паралельно зі створенням франшизи «Школи Супергероїв» розпочався процес її адвокації в суспільстві, серед освітян, медиків, парламентарів і керівників державних інституцій. Волонтерській організації «Маленьке серце з мистецтвом» пощастило, що її підтримав телеканал «1+1», а його ведуча Наталія Мосейчук стала кураторкою «Школи Супергероїв». Здавалося, що всі мають підтримати чудову ідею створення шкіл у лікарнях, але реальність була зовсім іншою. Волонтерам ніхто не казав «ні», але ніхто ні кроку не робив, щоб проблема з відсутністю освітніх центрів у лікарнях почала вирішуватися. Завдяки проєкту «Право на освіту» розпочалася публічна дискусія, що актуалізувала проблематику відсутності освітніх послуг для дітей, які перебувають на тривалому стаціонарному лікуванні.
«Ми невтомно ходили з великими стосами паперів, описами проєкту та довідками до міністрів та начальників департаментів і день за днем, зустріч за зустріччю переконували їх у необхідності створення сучасних освітніх центрів у дитячих лікарнях, — розповідає Євгенія Смірнова. — За час наших безкінечних зустрічей і листувань змінилося чотири міністри освіти, але з кожним разом ми не тільки набивали ґулі, а й здобували нових однодумців, що в підсумку допомогло переконати навіть найзатятіших опонентів і скептиків».
Спочатку в Міністерстві освіти була ідея зробити апгрейт старого (ще радянського) положення, яке закріпляло за дитячими лікарнями школи, розташовані неподалік. Їхні вчителі мали викладати дітям у лікарнях. На практиці це виглядало так: школи поблизу столичного «Охматдиту» надавали уроки тільки 16 дітям із 600, які потребували освітніх послуг. Рештою опікувалася «Школа Супергероїв», що заснована громадською організацією «Маленьке серце з мистецтвом» і фінансується міжнародними донорами та соціально-відповідальним бізнесом.
Щороку в Україні з освітнього процесу через стан здоровʼя випадають 15 тисяч дітей віком від 3 до 18 років, які опиняються в лікарнях. 30 років держава не помічала, що грубо порушувалося конституційне право на освіту дітей, які перебували на тривалому лікуванні. Ані Міністерство освіти, ані Міністерство охорони здоров’я не вели статистики та не актуалізовували проблему. До останнього часу освітою маленьких пацієнтів лікарень мали займатися школи, розташовані неподалік лікарень. На практиці вчителі доходили до менш ніж 4 % дітей.
«Я хочу підкреслити, що для нас украй важливим було під час переходу «Школи» з проєкту громадської організації у статус державної установи зберегти цінності, що записані навіть у постанові Кабміну. Перша з них — карапузо-орієнтованість! У постанові Уряду її переформулювали в «дитино-орієнтований підхід», але цінність організації залишилася завдяки державному експерту Міністерства освіти Олександру Сичу. Саме він адаптував лексику нашого проєкту під нормативні та юридичні документи. Олександр Сич — батько чотирьох дітей, він дуже симпатизував «Школі Супергероїв», — каже Євгенія.
Перші дві «Школи Супергероїв» відкрилися за франшизою в міській та обласній дитячих лікарнях Житомира восени 2019 року. І завдяки їхній успішності освітні центри швидко зʼявилися у Дніпрі, Херсоні та Харкові. А вже у жовтні 2021 року Уряд своєю постановою створив державну установу «Школа Супергероїв», діяльність якої фінансується з державного бюджету.
У державних реєстрах нова установа була зареєстрована за три дні до повномасштабного вторгнення росії в Україну. Але проєкт не лишився на паперах, команда «Школи Супергероїв» не тільки швидко адаптувалася до умов воєнного часу, а й продовжила роботу над створенням нових освітніх центрів і опрацьовує відкриття напряму дошкільної освіти в лікарнях. Ось так у 2013 році історія маленької дівчинки Ліни з «Охматдиту» запустила проєкт, який почав реформувати систему освіти в лікарнях.
«Мене і команду в будь-які складні моменти нашого шляху завжди підтримували історії наших випускників, для яких тривале перебування в лікарні не перетворилося на час втрачених можливостей, — каже Євгенія Смірнова. — Завдяки «Школі Супергероїв» вони отримали необхідні знання, які стали корисними для них не тільки в подальшому навчанні, а й у житті. Бо все, що з нами відбувається, перетворюється на досвід! Коли в нас виписувалася дівчинка Поліна, вона плакала, бо не хотіла повертатися до звичайної школи. На Новий рік вона мені надіслала розгорнуте повідомлення про те, наскільки на неї вплинула «Школа Супергероїв» і як їй це допомогло в подоланні онкологічного захворювання. Історії дітей, які пройшли через наші освітні центри, — безцінні! І саме вони були джерелом нашої енергії та незламності в досягненні мети. Вісім років ми існували без державної підтримки завдяки людям, які одразу повірили в наш проєкт. Якби не фінансування Трансатлантичним Медичним Фондом освітніх проєктів «Школи Супергероїв», то нам було б украй важко триматися на високому рівні».
Проєкт не зупиняється навіть під час війни
«Школа Супергероїв» отримала державну реєстрацію в єдиному реєстрі 21 лютого 2022 року, а через три дні розпочалося повномасштабне вторгнення росії в Україну. Проте після першого шоку команда проєкту потужно запустила всі організаційні процеси, щоб школи в лікарнях не зупинили свою роботу під час війни, а вони ще й взяли на себе функцію реабілітаційних центрів.
Як показала практика сьогодення, у період війни вчителі, які працюють з дітьми, повинні володіти знаннями та навичками надання кризової психологічної допомоги, орієнтуватися в ознаках тривожних розладів у дітей з метою вчасного реагування і направлення за фаховою психологічною допомогою. Також важливим підходом є посилення командної роботи вчителя та психолога, проведення реабілітаційних занять, спрямованих на корекцію емоційного стану дітей, групових інтерактивних занять, ігрових, святкових заходів. Актуальною потребою є також проходження вчителями циклу навчання з кризової психологічної допомоги для роботи з дітьми, особливо в період війни, тому розробка та реалізація спеціальної програми з кризової психологічної допомоги дітям і дорослим є важливою складовою професійних навичок вчителя. Як зазначає психолог Олена Анопрієнко, у період війни посилюється роль психолога в роботі з психологічною травмою не тільки дітей, батьків, а й педагогів, які також перебувають у стресовому стані, пов’язаному з війною. Розробка та впровадження державних програм реабілітації є важливою складовою збереження психічного здоров’я населення. Програми психологічної реабілітації мають бути спрямовані на дітей, батьків та педагогічний персонал і поширені в усіх закладах освіти та особливо в освітніх центрах «Школи Супергероїв», розташованих у лікарнях.
Наразі установа реалізує програму мінімум — забезпечення повноцінної роботи вже створених восьми осередків «Школи Супергероїв» у регіонах. Але, попри війну, продовжують розвиватися освітні осередки «Школи» по всій країні, бо є запити від різних лікарень. Зараз дуже важливою є підтримка керівників лікарень і місцевої влади в забезпеченні життєдіяльності наявних освітніх осередків та в побудові нових. Саме зараз команда працює над створенням нових «Шкіл Супергероїв» у великих дитячих лікарнях кількох регіонів. Держава має забезпечити оплату праці вчителів, а партнерів, донорів і волонтерів залучатимуть до облаштування приміщень.
