Українці думають, що досконало знають методи російської пропаганди. Але розп’яті хлопчики залишилися в минулому, а зараз у хід іде більш витончена інформаційна зброя. Знайти болючу тему, сформулювати в суспільстві протилежні позиції, знайти людей, які поділяють ці позиції, та цькувати їх одне на одного. Далеко не всі розуміють, як ми стаємо інструментами для ворога, який хоче поразки України. Інформаційна гігієна — чи не єдина наша зброя проти ворога на інформаційному фронті. У цьому матеріалі, медіаекспертка Оксана Мороз розповідає про 7 базових правил, які допоможуть ефективніше фільтрувати інформацію під час війни.
Перше правило: визнати
Зараз половина українців думає, що вони вміють відрізнити правду від брехні в інформаційному просторі. Проте лише 3–11 % наших співгромадян можуть це зробити. Саме з розуміння та визнання проблеми починається формування інформаційної гігієни. Адже без бажання нічого не навчиш.
Невміння фільтрувати інформацію створює чудову основу, щоб змінити мислення й поведінку українців у необхідному ворогу напрямку. На це не потрібні великі бюджети чи унікальні інструменти. Бо ж люди, наприклад, не відрізняють інформаційних сайтів-смітярок (ресурсів, що спеціалізуються на маніпуляціях, проте маскуються під медіа) від онлайн-медіа, що дотримуються журналістських стандартів.
Друге правило: зрозуміти розрізненість інфополя
Нас оточує багато різної інформації — шкідливої і ні. Тобто те, що ми бачимо в новинній стрічці, — небінарне: правда чи брехня, пропаганда чи контрпропаганда. У кожного типу інформації свої задачі та своя дія. Вони всі існують в інформаційному просторі одночасно та видозмінюються під впливом одне одного.
Наприклад:
- Реальні новини і ті, які вигадали заради хайпу. Скажімо, під час повітряної тривоги вкидають інформацію про прильоти. Відразу тисячі репостів. Місцева влада потім спростує інформацію, але медійна задача хайповика вже виконана — вподобайки, поширення, коментарі є.
- Внутрішньополітичні ігри українського істеблішменту. Так, війна війною, а політики не бажають їх припиняти.
- Фейки та ворожі інформаційні спецоперації — куди ж без них.
- Наші інформаційні спецоперації, які ми проводимо по росіянах. І так, українці, які споживають російськомовний контент, можуть потрапити під їхній перехресний вогонь.
- Інформація, яку ми транслюємо міжнародним партнерам: і там точно інші акценти, ніж ті, які потрібні для української аудиторії.
- Канонічні українські сварки з будь-якого приводу. З одного боку — це випуск пари та ознака демократії, з іншого — вони добре допомагають ворогу, вказуючи на больові точки суспільства.
- Політичні ігри західних політиків та ще багато іншого, що в різних комбінаціях одночасно існує в нашому інформаційному полі.
Чому це важливо розуміти? Бо заяви українських спікерів, зроблені російською, можуть бути спрямовані виключно на російську аудиторію. Фейк, який ви помітили в інфопросторі — це частина української операції для дезорієнтації росії. Тобто в умовах гібридної війни особливо важливо спочатку аналізувати інформацію, а потім на неї реагувати.
Один з перших кроків до цього — ставити собі запитання: чому я це бачу? Хто це транслює? Якої мети хоче досягти? Коли ми це розуміємо, можемо коригувати своє ставлення до інформації та свою поведінку.
Третє правило: білий список
Ніщо так не мінімізує вплив інформаційних вірусів на нас, як правильно сформований та регулярний у використанні інформаційний трафарет.
Щоб його створити, виберіть три-п’ять медіа з «Білого списку» Інституту масової інформації. Насамперед читайте новини та аналітику в них. Лише зрозумівши об’єктивну реальність, переходьте на інші інформаційні канали, де немає стандартів і фільтрування інформації.
Якщо вам надіслали посилання на матеріал, що містить заголовок «Сенсація! Шок! Перешліть, будь ласка, комусь!» чи будь-які інші виражені емоції, перевірте, чи є ця інформація на ресурсах із «Білого списку». Якщо це справді сенсаційна інформація, а не фейк, ви точно її там знайдете.
Четверте правило: аудит
Виконайте аудит свого інформаційного поля. Видаліть канали, які вами маніпулюють.
- Facebook — перегляньте список ваших друзів і сторінок, на які підписані. Відпишіться від сторінок, які зламали, смітярок і тих, що не відповідають вашим інтересам.
- YouTube — перегляньте відео, які відеохостинг рекомендує вам. Натисніть «Не цікавить» (справа за трьома крапками), якщо відео не відповідають вашим інтересам чи є сміттярками.
- Google — встановіть український інтерфейс і гугліть українською. Це мінімізує вплив російських сайтів, що можуть містити фейкову інформацію.
- Viber — перегляньте чати та спільноти, до яких ви додані. Відпишіться від ресурсів-сміттярок.
- Telegram — перегляньте канали, на які підписані. Відпишіться від анонімних каналів та ресурсів-смітярок.
- Вікіпедія — не використовуйте російську версію.
П’яте правило: не допомагати ворогу
Зараз росія буквально моніторить інформаційне поле — знаходить усі точки болю українців та створює на їхній основі тріщини в суспільстві. Точки болю — це дискусійні теми, які для нас зараз важливі. Мова, музей Булгакова, переселенці.
Що із цим робити? Особливо в умовах, коли всім хочеться лайків, але не всі розуміють, що зараз великий ризик заплатити за них дорогу ціну — попрацювати на розкол країни. Тобто, підтримати чергову інформаційну операцію ворога.
Щоб цього не сталося або щоб зменшити шкоду, коли це вже сталося, варто дотримуватися таких правил.
- Ви бачите матеріал, який вас чіпляє. Про мову, хамство, іншу контраверсійну тему…
- Ви дуже хочете його опублікувати, бо ж точно 100500 лайків та переглядів гарантовано. Не тільки ж вас ця тема зачіпає.
- Зупиніться, будь ласка, і подумайте: чи може це зараз зашкодити країні? Наприклад, працювати на розкол чи посіяти паніку. Так, коментарів буде багато, але всі пересваряться. Так, репостів буде багато, але і люди злякаються.
- Якщо відповідь на запитання «Чи зашкодить це зараз країні?» — «Так», будь ласка, не публікуйте.
- Якщо ви погано подумали і таки опублікували шкідливу інформацію, ніколи не пізно видалити пост. Після публікації допису у вас буде багато підказок про його шкідливість. Наприклад: сварки в коментарях та незвична залученість аудиторії. Це привід ще раз відповісти на запитання «Чи не шкодить це зараз країні?»
Ніколи не пізно видалити пост. Ніколи не пізно написати спростування. Жодні лайки та охоплення не варті роботи на розкол країни чи дезорієнтацію людей.
Шосте правило: розпізнавати слід фейку
Нагадаю, що в поточних умовах розпізнати слід фейку можна, звернувши увагу на емоцію, яку викликає інформація. Якщо ви бачите інформацію, яку хочете почути, або яку ми всі боїмося почути — варто насторожитися та прискіпливо її перевірити.
Це як з Мариною Овсянніковою (російською журналісткою, яка з’явилася в етері Першого каналу з плакатом «Ні війні»). Ми всі хотіли побачити «хорошого руського», який протестує, і її дали нам: «Будь ласка, вірте тому, що вона каже».
Або це як боятися ядерного удару чи повторного наступу з Білорусії: ми реагуємо, з’являються все нові вкиди, щоб дестабілізувати суспільство.
Сьоме правило: не брати інформацію з російських джерел
На жаль, усі російські медіа прямо чи опосередковано підігрують російській пропаганді.
Це той факт, який журналісти й експерти постійно фіксують. Але виявити їх не фахівцю — складно. Тому якщо ви хочете дізнатися «що там на росії», то краще прочитати іноземні медіа чи українські з «білого списку». Вони пишуть про це, очистивши інформацію від маніпуляцій ворога.
Формування інформаційної гігієни — це тривалий процес, який починається із цих 7 кроків. Проте для безпечного фільтрування інформації потрібно глибше зрозуміти, як працюють маніпулятори в цифровому світі. Саме на формування цих знань і націлена робота нашої ініціативи «Як не стати овочем».
Урок для вчителів про інформацію та як з нею працювати в НУШ — уже на платформі О.університет. Нагадаємо, ви можете безкоштовно пройти курс НУШ: базова середня освіта та отримати сертифікат.
