Свої хобі, вміння, таланти ці діти трансформують у бізнес. А весь прибуток віддають на фінансування наших хлопців і дівчат на фронті. Деякі школярі спрямовують весь свій креатив на воєнні винаходи, надзвичайно помічні для солдатів. Або навіть нищать цілі колони техніки окупантів за допомогою сучасних технологій! Чимало історій вас здивують, та знаємо одне: з такими дітьми перемога й щасливе майбутнє України — беззаперечний факт!
9-класник Андрій Покраса став пілотом дрона
Ні, це не сюжет голлівудського воєнного кіно, це українські реалії. 15-річний Андрій Покраса із села Колонщина прославився на весь світ, ставши наймолодшим пілотом дронів. Хлопчина майстерно фіксував рух техніки російських загарбників, яка рухались Житомирською трасою до столиці. Результат — 70 одиниць вигорілої вщент окупантської техніки.
Ще в кінці лютого, на початку війни, місцева тероборона шукала вправного аеророзвідника. Батько школяра, дізнавшись про це, запропонував нашим військовим кандидатуру сина, адже Андрій з 6 років бавився з дронами та став справжнім профі в цій царині до своїх 15. А ще він з третього класу глибоко занурився в авіамоделювання.
Спершу дорослі скептично поставилися до кандидатури 9-класника: «Надто малий!» Але тато Андрія переконав їх, що крутішого пілота, ніж його син, військові не знайдуть.
Ось так юному пілоту довірили найсучасніший дрон, і два тижні поспіль юнак із самого ранку виїжджав зі своїм крилатим другом у поле на розвідку. Хлопця щодня супроводжував батько. Андрій Покраса дуже допоміг ЗСУ під час битви за Макарів. Юнак був на прямому зв’язку з командуванням, а те, своєю чергою, передавало зібрані школярем координати українським артилеристам.
Після успішних двох тижнів «на передовій» батько наполіг, щоб син евакуювався за кордон і продовжив навчання та закінчив 9-й клас. «Але закінчу школу і повернуся!» — пообіцяв Андрій. І обіцянку виконав. Зараз він продовжує допомагати нашій армії — перепрошиває дрони, щоб російська армія не могла їх вистежувати. А його майстер-клас із пілотування дронів Сергій Притула розіграв як лот. Усі кошти пішли на оснащення українських воїнів.
Окупантам — цугцванг, українська армія — в дамки
Валерії Єжовій — 10 років, і вона чемпіонка світу з шашок, чемпіонка України й тричі чемпіонка Києва. 21 тисячу гривень на допомогу українській армії дівчина заробила, пропонуючи перехожим на вулиці пограти з нею в «нехитру гру». Яким же було здивування дорослих, коли за кілька ходів юна леді обігрувала їх ущент!
У Валерії було цікаве правило: суперник ставить таку суму, яку сам забажає. І якщо виграє — може продовжити гру безоплатно. Як ви здогадуєтесь, школярка жодної безкоштовної партії не зіграла. За годину могла провести аж 25–30 партій, і всі — з прибутком для ЗСУ.
Маючи на руках два десятки тисяч гривень, українська королева шашок завітала до Фонду Сергія Притули. Волонтер і ведучий спершу намагався жартувати з дівчинкою, та коли тендітна школярка дістала із сумочки тугі пакунки з грошима, Сергій вже не зміг стримати сліз.
15-річний Захар Щурко розробив для потреб військових джерело живлення
Дев’ятикласник Захар Щурко — юний винахідник. Хлопець розробив власне універсальне джерело живлення для українських військових, яке не лише нічим не поступається іноземним аналогам, а й коштує вдвічі дешевше. І це не якийсь банальний павербанк, а дуже серйозний пристрій!
Захар розповідає, що любов до майстрування йому передалась від дідуся, а свій винахід він обдумував ще до початку повномасштабного вторгення росії.
«Після 24 лютого я побачив в інтернеті рекламу схожого пристрою, але ціна була дуже висока. Відчув, що маю сили зробити такий пристрій самостійно». До роботи школяр залучив і свого брата, разом з яким вони витратили всі свої заощадження, які відкладали на гаджети й велик. Ще трохи коштів доклали батьки.
Про свій винахід хлопець розповідає на своїй сторінці у FB: «У ньому є звичайна розетка 220 В на 200 Вт. 4 USB-виходи. Пристрій може заряджатися від звичайної розетки 220 В, прикурювача в авто/військовій техніці, від сонячної панелі (яка входить у комплект)… Загальна вага пристрою — 10 кг».
Та найважливіше, що пристрій Захара майже вдвічі дешевший, ніж аналогічний заводський. Його ціна — 16,5 тисяч гривень + 4 тисячі гривень коштує сонячна панель. Загальна сума — 20,5 тисяч гривень. Дев’ятикласник вже спілкувався з військовими, і вони підтвердили: це відносно невелике й тихе джерело живлення, яким можна заряджати телефони, рації, ноутбуки, планшети, квадрокоптери. «Заряджена техніка може комусь життя врятувати, таким чином маленькою мірою наблизити нашу перемогу», — каже Захар.
Зараз хлопчина збирає гроші на створення більшої кількості джерел живлення та хоче налагодити логістику з їхньої передачі військовим. Тож за можливості долучайтеся до благородної мети за цим посиланням.
Чарівна Соломійчина флейта допомогла закупити 5 «броників»
6-річна Софійка Реут навчається в музичній школі й свій талант до гри на флейті конвертує в реальні гривні для допомоги українським супергероям на передовій. Цікаво, що збирати на поміч воїнам дівчинка придумала сама.
«Я зібрала майже 5 тисяч гривень. Ще понад 5 тисяч мамині знайомі і друзі перекинули, і вийшло одинадцять! Для захисту їхнього, і щоб більше супергероїв повернулися живими додому з перемогою!» — каже юна патріотка в коментарі «Суспільному». Тепер вона — місцева зірка. Люди не лише донатять на армію, слухаючи гру талановитої дівчинки, а й фотографуються з нею, мов зі справжньою зіркою.
На сьогодні Софійці та її чарівній флейті вдалося зібрати кошти на 5 броників, які вона відвезла разом із батьками до волонтерського центру «Січеславська Просвіта». У кожному бронежилеті — щемлива записка: «Любий супергерой, хай цей бронежилет захистить тебе. Повертайся з перемогою. Я тобі Дякую. З любов’ю, Соломія».
Краса врятує світ. Але спершу — Україну
Разом з волонтерами-однолітками 16-річна Злата виготовляє та продає красивезні авторські прикраси в синьо-жовтих кольорах. Усі кошти дівчата передаватимуть на фронт. Адже і батько Злати з початку березня вступив до лав ЗСУ. Саме тоді дівчина сплела перші браслети-обереги для гвардійців. Ця краса настільки сподобалась воїнам, що Злата отримала ще кілька замовлень. І дуже надихнулася. За три тижні вона з подругами-волонтерками, однокласниками виробляє понад 300 браслетів, сережок і фенечок. «Хочеться докласти своє до нашої спільної перемоги», — розповіла майстриня.
Це вам не іграшки: стартап одеських школярів рятує життя воїнам
Дев’ятирічна одеситка Євгенія Топузанова та восьмирічний Матвій Бондаренко облаштували на 7-й станції Великого Фонтану незвичний «бутік». Діти продають свої найкращі, улюблені іграшки, тільки щоб війна в Україні швидше закінчилася нашою перемогою, а воїни були забезпечені всім важливим. На імпровізованій вітрині — круті настільні ігри, машинки, милі плюшеві ведмедики й акулки. Матвій розповів «Суспільному»: «Ми займаємося волонтерством і продаємо іграшки. Іграшка акула мені подобається, але її краще продати через те, що людям потрібні бронежилети і їм потрібна їжа».
Ціни на іграшки школярам-волонтерам допомагають встановлювати батьки, а от вся комунікація з покупцями — на Євгенії та Матвієві. Всього за місяць діти вторгували 7000 гривень, які вже прямують до наших супергероїв фронту.
Бойові мальовані гуси Софійки заробили 1000 доларів на армію
Понад тисячу доларів вдалося зібрати 7-річній Софії Черненко з Миколаєва та передати на ЗСУ завдяки своїм неймовірним малюнкам. На початку війни дівчинка разом із батьками залишила рідний Миколаїв і найбільше з того часу сумувала за уроками малювання. Та опинившись у невеличкому селі, вона почала малювати потайки від дорослих, а їм показувала вже готовий результат. Відтоді Софія веде власну хроніку війни — мальовану. Мама дівчинки розповідає «Суспільному»: «Почула про гусей, які «підбили» російський літак, — намалювала. Слухала розповіді свого дядька, який з початком війни став волонтером — зберегла їх ілюстрацією в альбомі. Вона малює все. Голову ОВА Миколаївщини Віталія Кіма, батальйон «Ромале», бджіл, Миколаїв, бандерохамелеонів і все, що спаде на думку. Єдина незмінна умова — російцям на всіх малюнках «кабздець».
Роботи Софії виставлені на онлайн-платформі в Казахстані, а також продаються через спільноту «The Peace Dragon» у США. Усі кошти автоматично перераховуються на криптогаманець ЗСУ.
«Купи квітку, а я куплю бронік для нашого солдата»
7-річна школярка Варвара вирішила, що може назбирати гроші для покупки бронежилетів нашим воїнам, продаючи перехожим квіти. Спершу дівчинка мріяла про телефон за рахунок власного підробітку, але з початком війни бажання кардинально змінились. Тож щоранку Варя виходила на вулицю й ставала наймолодшою квіткаркою міста. Табличку юна волонтерка малювала разом із мамою: «Купи квітку, а я куплю бронік». Вартість квітів школярка не фіксувала: хтось міг заплатити 15 гривень, а хтось кидав до кошика 200. За кілька годин Варя зібрала 4 тисячі гривень. Ще 1500 дівчинка доклала з власних заощаджень на телефон, і її мрія здійснилась — бронежилет поїхав до воїна на передову. А один з місцевих магазинів техніки, дізнавшись про вчинок юної патріотки, подарував їй новенький телефон. Ось так добро повернулось добром.
Алісині горщики наближують перемогу
Криворіжанці Алісі Роман — 8 років. І вона в незвичний спосіб збирає гроші для наближення перемоги України — ліпить і продає авторський глиняний посуд. За один тиждень Аліса вторгувала 4000 гривень і отримала чимало замовлень з-за кордону. Гончарством юна майстриня займається із 6 років — ще відтоді, як побувала під час шкільної екскурсії на майстер-класі гончарного мистецтва. З того часу вже сама почала виготовляти глечики, вази, кумедних звірят. «Я ліплю своїх звірят, вази і все викладаю на продаж в Instagram. У мене навіть із Франції є замовлення. Все зароблене віддам на ЗСУ», — усміхається Аліса.
Вуличні гастролі Максима заряджені на перемогу України
Хтось заробляє гроші на ЗСУ продажами, винаходами, рукоділлям, а ось 10-річний Максим Зарічний із Херсонщини — власним голосом. А точніше — вуличними гастролями! І дуже вдало: зараз на його рахунку — понад 45 тисяч гривень. Вокалу хлопець навчався професійно ще до війни. А зараз вирішив кинути всі сили на те, щоб наблизити нашу перемогу.
На концертах Максима завжди якісний звук. Встановлювати важезну колонку на вулиці допомагає тато. А ще Максим Зарічний створив саморобний стенд, на якому написав кілька слів про себе та куди саме хоче відправити зібрані гроші. Особливо розчулює слухачів «Алелуя» Леонарда Коена у виконанні Максима.
