7 жовтня у Стокгольмі назвали лауреата Нобелівської премії з літератури. Це танзанійський письменник Абдулразак Гурна. Автор підкорив Нобелівський комітет «безкомпромісним і співчутливим проникненням у наслідки колоніалізму та долю біженця у прірві між культурами та континентами». Зібрали цікаві факти про цьогорічного лауреата.

«Нобелівка» з літератури — найпрестижніша, найобговорюваніша нагорода для автора та пік його творчого визнання. Шведський хімік, винахідник динаміту й філантроп Альфред Нобель заповідав: «…А ще одна частина піде тому, хто створить у галузі літератури найвидатніший твір в ідеалістичному напрямку».

Цьогоріч омріяна премія підкорилася 73-річному Абдулразаку Гурні з Танзанії, який зараз живе у Великій Британії. Його роман «Рай» (1994) увійшов у шорт-ліст Букерівської та Уїтбредівської премій, а роман «Біля моря» (2001) — у лонг-ліст «букерівки». Третій роман автора, знаний у всьому світі, — «Дезертирство» (2005). Твори Абдулразака Гурни можна почитати лише в оригіналі, англійською. Українською мовою романи лауреата ще не переклали.

До слова, перемога Абдулразака Гурни вельми неочікувана для світової спільноти, адже фаворитами букмекерів називали французьку письменницю Анні Ерно та японського письменника Харукі Муракамі.

Біженець із Занзібара, який став професором: що варто знати про Абдулразака Гурну

1️⃣

Покинув рідний Занзібар через анти-арабські настрої.

Нобелівський лауреат Абдулразак Гурна народився в 1948 році в родині мусульман арабського походження. Його дитинство минуло на острові Занзібар, але наприкінці 1960-х років хлопець прибув до Великої Британії як біженець. Домівку покинув у зв’язку з анти-арабськими настроями.

2️⃣

Професор англійської та постколоніальної літератури.

Велику частину життя письменник присвятив викладанню. У 1982 році Абдулразак Гурна здобув ступінь у Кентському університеті й до недавнього виходу на пенсію був професором англійської та постколоніальної літератури в цьому ж навчальному закладі. Нинішній нобелівський лауреат — відповідальний редактор двотомного збірника «Есе про африканську писемність», а також автор досліджень про сучасних постколоніальних письменників.

3️⃣

Знайомить світ із культурним різноманіттям Східної Африки.

Критики одностайні в тому, що в романах Абдулразака Гурни ви ніколи не знайдете стереотипних описів. Представники Нобелівського комітету наголошують, що твори лауреата «відкривають нам очі на культурне різноманіття Східної Африки, про яке в інших частинах світу багато хто взагалі не знає». Герої творів Гурни «опиняються в просторі між культурами та континентами, між життям, яке було, та життям, що тільки-тільки зароджується». Також підкреслюється відданість Гурни істинам і відраза до спрощень. «Це може зробити його похмурим і безкомпромісним, але водночас він спостерігає за долями людей з великим співчуттям і непохитною прихильністю».

4️⃣

Рідна мова Гурни — суахілі. І хоча він обрав англійську для свого літературного амплуа, у прозі часто «проскакують» сліди суахілі, арабської та німецької мов.

5️⃣

Очільник Нобелівського комітету Андерс Олсон розповів, що Абдулразак Гурна «визнаний світом письменник постколоніального періоду та один з найвидатніших серед них. Він послідовно та зі співчуттям досліджував наслідки колоніалізму у Східній Африці та його вплив на життя вигнанців і вимушених мігрувати людей».

Чому Іван Франко свого часу так і не отримав літературну «нобелівку» та ще 8 цікавинок

Номінації на Нобелівську премію з літератури зберігаються в суворому секреті протягом 50 років.

З 1901 по 2021 рік літературною «нобелівкою» нагородили 113 авторів.

Лише 16 жінок стали нобелівськими лауреатками в царині літератури.

Письменника Івана Франка на Нобелівську премію номінував у 1915 році священик УГКЦ доктор Йосип Застирець із Відня як «великого Провідника свого народу, міжнародного генія», «справді найвизначнішого письменника сучасної Європи». Лист-подання надійшов до Стокгольма із запізненням, коли питання про лауреатів уже вирішили та затвердили список претендентів. У 1916 році Іван Франко помер, а за правилами Нобелівського комітету премією нагороджуються виключно живі автори.

Серед українських поетів і письменників, номінованих на Нобелівську премію: Іван Багряний, Павло Тичина, Ліна Костенко, Іван Драч, Микола Бажан, Василь Стус, Олесь Гончар, Борис Олійник.

За весь час існування премії лише двоє авторів відмовилися від нагороди. Французький філософ і драматург Жан-Поль Сартр боявся, що Нобелівська премія стане перешкодою для його незалежності. А російський письменник Борис Пастернак відмовився від «нобелівки» через справжнісінький булінг і тиск радянської влади.

Лауреатів премії оголошують у жовтні, а ось вручення нагород відбувається 10 грудня — саме цього дня помер Альфред Нобель.

Кожен лауреат премії отримує грошовий приз, який у 2021 році становить 10 мільйонів шведських крон (1 мільйон 137 тисяч доларів). Щоб отримати свій приз, переможець зобов’язаний протягом шести місяців з моменту отримання нагороди провести Нобелівську лекцію.

На реверсі Нобелівської медалі з літератури зображено юнака, який сидить під лавровим деревом. В його руках — перо, на колінах — аркуші паперу. Хлопець натхненно подивляється на Музу, яка стоїть поряд і грає на лірі. Знизу — цитата латиною з поеми Вергілія «Енеїда»: «Inventas vitam juvat excoluisse per artes».

Поділитися цією статтею