Тіна Кароль зараз майже не дає інтерв’ю, а про сімейне життя говорить ще рідше. Для «Освіторії» артистка зробила виняток, тож ми дізналися з перших вуст, чим живе та про що мріє зіркова мама та її 10-річний син Веніамін, який зараз навчається в Англії.
Чого Тіна Кароль і її син Веніамін навчаються одне в одного? Чим відрізняються юні представники покоління «альфа» від уже непогано нами вивчених «зетів» і які цікаві риси характеру демонструють? Чому варто навчати дітей змалечку відрізняти мрії від бажань? Які сучасні підходи використовують у школах Англії, щоб учні не нудилися, вивчаючи математику? Чому форма в школах — це круто? Усі відповіді — у нас.
Кожна мама для дитини — ще й вчителька. У чому Ви для сина Веніаміна — той самий взірець?
Для сина я вчителька в емоціях, приклад у тому, як поводитися впевнено й достойно. Вчу його, як робити вибір у певній ситуації, розмовляти ввічливо та бути чемним, як зі старшими, так і з однолітками. Адже вдома в нас є і няні, і хатні робітниці, і я навчала ставитися до всіх людей з великою повагою. У першу чергу батьки мають розвивати у своїй дитині емпатію. А ще — емоційний інтелект, адже кожній дитині потрібно навчитися чітко розуміти власні та чужі емоції, бажання й цілі.
А чого Вас навчив син за останні роки? Часом діти навчають дорослих чогось незрівнянно важливого.
Коли навчаєшся в дитини, варто бути особливо уважним — є можливість не просто подивитися на себе з боку, а й дізнатися про тенденції юного покоління. Однозначно, Веня навчив мене бути більш мобільною та швидше перелаштовуватися, коли щось іде не так, як плануєш. А ще — не заморочуватися. Часто змінювати локації та отримувати від цього процесу задоволення. Не розпорошуватися на багато справ одразу, а концентруватися на одному й дороблювати цю справу до кінця.
Навчає мене почуватися «своєю» у будь-якому куточку планети, а не лише там, де твій дім. Це дуже гарний скіл — почуватися «своїм» усюди й відчувати, що для тебе можливо абсолютно все. А те, чого ми спільно навчаємось із сином — не розчаровувати одне одного.
Веніаміна Ви виховуєте «на відстані», адже він здобуває освіту в Англії. Це якось впливає на його ставлення до Вас, на ваші взаємини?
Усе літо ми провели разом, син навіть гастролював зі мною. Зростає комунікабельним хлопцем, вміє знайти друзів навіть завдяки участі в онлайн-іграх. Відкритий усьому новому, його ваблять виклики.
Головна емоція, яку відчуваю від Вєні — уважність і чуйність. Якщо навіть щось не так — скаже про це з надзвичайним тактом і ніколи не образить. Саме цього першочергово навчають дітей в англійських школах — поважати чужий вибір і інакшість. Пишаюся цим.
Ваш син належить до покоління «альфа», яке кардинально відрізняється від покоління «Z», годі й казати про нас, «міленіалів». У них геть інший підхід до розуміння речей. Які особливості власного «альфика» Ви б відзначили?
О, різниця між моїм поколінням і поколінням сучасних «альфа» — колосальна. Помічаю, що ці діти не зациклюються на чомусь одному. Дуже гнучкі.
Син легко приймає різні обставини. Так, легкість «альфа» — одна з їхніх основних рис. Недовго засмучується, навіть якщо для нього велике значення несла подія, яка призвела до гірких емоцій. А часом і взагалі не засмучується. Для мене такий тип сприйняття з надшвидким перетрансформуванням негативних емоцій у нейтральні — це щось неймовірне.
10-річним сином Веніаміном
Як щодо надмірної гаджетизації «альфа»? Жартують, що це покоління не треба виховувати, бо його виховують гаджети.
Я б сказала, це покоління зацифровізоване, але не надміру загаджетизоване. Наприклад, Вєня дуже чітко розмежовує час для навчання та час для ігор.
А ось щодо агресивних комп’ютерних забав у нас з Веніаміном домовленість: обходити стороною. Я це не забороняю, а чітко домовляюся. Вважаю, дітям не можна прямо щось забороняти. Набагато дієвіше використовувати метод мотивації та довіри — тільки так ваші син чи донька не боятимуться спілкуватися на будь-яку тему й знатимуть: «Я буду завжди почутий». Дружити з власною дитиною — ось мій основний секрет порозуміння.
Намагаюся знаходити для Вєні цікаві комп’ютерні квести, щоб вивчення тієї ж математики не видавалося нудним процесом.
У школі син складає іспит з математики онлайн, і вчителі мають змогу подивитися, як часто учень заходив у навчальну гру, які рівні пройшов. Наприклад, завдання на множення може виглядати як батл між учнями — хто швидше перемножить числа за хвилину. Спершу результати Вєні були скромними, але зараз він найкращий у класі з математики. А ще він отримав важливий статус: став представником спілки класу в школі перед директором.
Які ж пропозиції вносять учні завдяки співпраці Веніаміна з очільником школи?
Наприклад, не бажають навчатися в суботу і переконані: із цим треба щось робити, — усміхається Тіна Кароль. — Насправді, Веніамін вносив дуже багато пропозицій — як-от про зміну раціону харчування в їдальні, про можливість проведення шкільних дискотек.
А обрали його частково завдяки шарму, який він проявив на виборах. Його передвиборчий слоган — звернення до електорату (учні в класі) звучав так: «Якщо ви голосуєте за мене — ви голосуєте за панд». Він зробив дуже прикольну агітаційну презентацію з карикатурами: він там і в ролі Трампа був, і в ролі Залізної Людини та Панди. А ще написав: «Сьогодні в політиці чимало шахраїв. Настав час обрати когось розумного та сміливого. Не знаю, хто саме це міг би бути, але якщо що — я завжди у вашому розпорядженні!»
У більшості англійських шкіл форма для учнів — обов’язкова. Це заважає самовиявленню дитини чи, навпаки, несе позитивні сенси?
Можливо, це когось здивує, але я палка прихильниця шкільної форми в закладах освіти. І справді, у кожної англійської школи є свій герб, прапор і форма власного дизайну. Наприклад, у школі, де навчається Вєня, на піджаку — жовта пташка.
Форма допомагає дитині відчути, що з домашнього режиму вона переходить у навчальний. Це не просто дисциплінує, а й чудово сприяє підвищенню концентрації під час занять.
Зараз у розпалі підготовка до цікавого проєкту — «Різдвяна історія з Тіною Кароль» (22, 23 та 24 грудня в Палаці Спорту). Його місія не тільки благодійна, а й освітня — навчити дітей відрізняти мрії від бажань. Як реалізуєте цей задум?
«Різдвяна історія…» дійсно налаштує всіх нас на хвилю позитиву й змусить переглянути своє розуміння понять «бажання» та «мрія». Часто діти не усвідомлюють, що придбання речі — це не про «мрію», а про звичайне бажання володіти чимось. Насправді мрія — це про досягнення, реалізацію амбітних планів.
Вже не дочекаюся, коли на нашу «Різдвяну історію» прийдуть гості, які змогли довести: мрії збуваються, якщо прагнеш цього всією душею і вкладаєш багато сил і праці, щоб вона стала реальністю. Хочеться, щоб до нас завітали спортсмени, політики, лідери думок, мистецька еліта. Звісно, на нашому святі буде багато артистів, і багато з них під ялиночками мріяли про те, щоб стати класним співаком, відчувати любов людей і дарувати її взаємно.
«Різдвяна історія» — це про сімейні традиції, про те, як мрії народжуються в родині, плекаються там. І що саме сім’я будує особистість, яку далі нестиме на бурхливих життєвих хвилях суспільство. А для мене «Історії…» — про справжнє українське Різдво з його чудесами. Про чудо Мрії. Про дива, які мають траплятись у кожній родині. На заході ви побачите мене в ролі «посла мрії», а не співачки чи ведучої. Я теж співатиму на сцені, але мало. Натомість у нас буде неймовірний ведучий — маленький хлопчик. Він теж розповідатиме, що таке мрія, і питатиме гостей: «Як це, зробити так, щоб мрії збувались?»
А оскільки цей захід ще й благодійний — будуть розіграші з цінними подарунками.
А про що глобально мріє Ваш син Веніамін?
Оскільки Вєня дитина, його мрії, ба навіть глобальні, змінюються чи не щодня. Чогось суперконкретного нема.
Син ходить до українського клубу, танцює гопак. Разом з однолітками з колективу переміг цьогоріч у Лондоні на конкурсі українського танцю. Про що я чую від нього дуже часто — то це, щоб «Україна була щасливою країною». Каже, що обов’язково долучиться до втілення цього задуму. Це червоною ниточкою проходить у його думках і постійно спливає в наших розмовах.
